Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

НЕЗАБУТНІЙ ДЯДЬКО КЕМ

Автор: Біллі Грем і Філіп Янсі

Це був стрункий чоловік середнього зросту, який мав широке відкрите лице з ластовинням. Говорив він повільно і трохи монотонно, зовсім тихим голосом. Я не зустрічав більш відданої своїй справі людини, ніж Дядько Кем. В будь-якій розмові він не міг не згадати про свою мрію: «Тільки слова, почуті рідною мовою, можуть торкнутися серця».

Він дійсно вірив, що переклад Біблії — це найвище покликання. Колись я зустрівся з ним після одного з найбільших євангелізаційних зібрань, де в приміщенні лос-анджелоського стадіону зібралося 134 тисячі чоловік. Але Дядько Кем і тут залишився вірним своєму покликанню: дві години він намагався вмовити мене залишити моє служіння і приєднатися до перекладачів Біблії.

Зазвичай він говорив наступне: «Уявіть собі США без Біблії. В нашій Декларації Незалежності є посилання на Біблію, в основу наших законів покладена Біблійна етика, наша література, починаючи з Шекспіра і закінчуючи Робертом Фростом, пронизана Біблією. І в той же час мільйони людей на нашій планеті не мають Слова Божого своєю мовою».

Йому не вистачало коштів для завершення освіти в коледжі, тому в 1917 р. він влаштувався продавцем Біблій в Центральній Америці, де отримував 25 доларів в місяць. Пішки або ж верхи на мулі Таунсенд просувався вперед по джунглях, час від часу несучи свого капелюха на витягнутій вперед палиці для того, щоб відлякувати ягуарів. Він думав лише про одне: про пригнічений дух індіанців. Вони були в алкогольній залежності і пригнічені плантаторами, і цим вони були схожими до нав’ючених тварин, які тягнуть на своїй шиї важкі баули. Але Таунсенд знав, що їхня древня цивілізація Майя своїми досягненнями в математиці, астрономії і архітектурі перевершувала Древній Єгипет і Рим. І тільки одне нагадувало індіанцям про їхніх великих предків — дивна мова, яка називалась какчікелі.

Таундсен був зачарований цією мовою з її короткою вимовою приголосних. Але і сама мова какчікелі знаходилася під загрозою вимирання. Вона не мала писемності, а влада вимагала, щоб все навчання в школі було іспанською мовою. Таунсенд вірив, що створення писемності допоможе зберегти культуру індіанців.

В 1934 році, коли Велика депресія досягла своєї найвищої точки, Таунсенд повернувся в Сполучені Штати для проведення перших курсів з лінгвістики, які згодом переросли в Літній інститут лінгвістики (ЛІЛ). Заняття проходили у фермерському будинку, який вони арендували в штаті Арканзас. Він запрошував до себе всіх, хто хотів дізнатися, як можна вивчити іноземну мову без словників і граматик. Прийшло всього два студенти, але це був лише початок. Пізніше довелося створити Місію перекладачів Біблії «Вікліф» — організацію, яка відповідала за підтримку перекладачів.

Першою країною, де мала працювати група Таунсенда, була Мексика. Це був, з першого погляду, найбільш неправильний вибір, тому що революційна влада всіма силами намагалась придушити будь-які прояви релігії. Але Таунсенд з його терпінням зумів переконати владу, що його група лінгвістів хоче займатися поширенням грамотності і вивченням мов, чим зможе допомогти індіанським селянам.

Таунсенд поселився в автопричепі, «будиночку на колесах», в Тотелсінго, відсталому ацтекському містечку. Коли мексиканський президент Лосаро Карденас відвідав це містечко через рік, то він побачив ринкову площу, засаджену фруктовими деревами, продуктовий кооператив і молочну ферму. Все це з’явилось, дякуючи зусиллям Таунсенда. «Це саме те, що потребує моя країна, — сказав президент, — направте сюди ще перекладачів, і чим більше, тим краще».

Карденас став одним з найближчих друзів Дядька Кема. «Таунсенд, ти єдина людина, яка говорить зі мною про мою душу», — сказав він одного разу. Дружина Кема померла в 1944 році. Коли він знову одружувався в 1946 році, Карденас був свідком на його весіллі. До того часу вже сотні добровольців прийшли служити у «Вікліф», і Таундсен посилав їх в Перу, Болівію і на Філіппіни.

Але більше всього здивував мене Дядько Кем, коли йому вже виповнилося 72 роки. Він несподівано заявив: «Бог покликав мене і Елейн до роботи в Росії, серед малих народів, які ще не мають Біблії!» Незважаючи на несприятливі умови, йому вдалося зав’язати дружні відносини з деякими членами Академії Наук СРСР, і він отримав запрошення відвідати Москву. Він приїхав в Москву 3 жовтня 1968 року, через 51 рік після того, як прибув в Гватемалу. За декілька відвідин йому вдалося переконати деяких вчених зробити переклад Євангелії від Івана на п’ять мов народів СРСР. В наступні 10 років Таунсенд зробив 11 поїздок в СРСР, мандруючи по країні в «будиночку на колесах». Так він відвідав 8 радянських республік.

Я можу сказати про те, який вплив зробила Біблія на мою країну і на мене. Все моє життя будувалося на Книзі, яку дав Бог. Саме тому я вважаю, що Кемерон Таунсенд може стати однією з найвідоміших особистостей в історії. І лише Бог знає, яким насправді є спадок Дядька Кема.

© «Благовісник», 3,2005