Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Друкований варіант

<<< Головна

Богдан СТЕПАНЮК

Ми часто

Ми часто потребуємо, щоб нас
Хтось міг підняти на руках молитви,
Щоб поряд став хоч на короткий час,
На нашім боці, — у духовній битві.

Не вистачає часто власних сил —
І наші руки падають в знемозі,
Ми хочемо сховатись в тіні крил,
Потребу маємо у Божій допомозі.

Ми так хотіли б голову на мить
Схилити на плече могутнє друга,
В часи борні, як серце защемить,
Коли обгорне душу смертна туга.

Ми хочемо почути співчуття,
Ласкавої чекаємо усмішки,
Під тягарем суєтного життя
Всі ждемо доброти хоч трішки.

Зігрій нас, Боже, кригу розтопи,
Позабирай з усіх сердець каміння,
Назустріч один одному веди
І плід зрости любові і терпіння.

* * *

На небі сиза димка пролягла.
Гаряче літо знову закінчилося.
У вирій відліта наше життя.
А скільки ще нам жити залишилося?

Багато, мало, та ніхто не зна,
Коли він буде з близькими пощатися,
Коли покине цю долину зла,
Як скаже Бог додому повертатися.

Чекає в небі Бог дітей Своїх,
Приготував для них прекрасне місто.
Не буде в ньому прикрощів земних...
Лиш вірні зможуть вічний дім посісти.

Готуйся, друже, Спаса зустрічать,
Роби можливе все, допоки можна,
Не трать даремно Божу благодать,
Щоб не була душа твоя порожня.

Збирай для Бога, день і ніч збирай,
Неси снопи до Божої комори,
Свій час на марноту не витрачай,
Неси служіння віри та покори.

Цінуй усім, що дав тобі Ісус,
Іди за Ним відважною ходою —
І Бог тебе захистить від спокус,
І Божа милість буде над тобою.

«Благовісник», 1,2004