Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Друкований варіант

<<< Головна

Євген ПОЛІЩУК

Ціною Крові послані дари

Серця спивають милості Господні,
Спасіння зірка провідна горить,
Подяки підніма неспинна повінь
Ціною крові послані дари.

Ясної благодаті Отча слава
В Улюбленім на вибраних сія
У добрих діл короні величавій,
Що з Богом мир їх бігу не спиня.

У дружнім колі Божої родини
Приходити так легко до Отця
В одному Дусі, що на близьких злинув
Через Христову Кров співгромадян.

Велично неба помах крил здіймає
У Господі Святий духовний храм.
Сім’ю дбайливо Батько наставляє,
І дім в здоров’ї й силі вироста.

Серця спивають милості Господні,
Спасіння зірка провідна горить.
Подяки підніма нестримна повінь
Ціною Крові послані дари.

У променях Христової любові

Любов Христову, вищу розуміння,
Збагнути Дух Його допомага.
До Нього припаду у поклонінні,
І Божа сповнить парус мій снага.

Курс корабля безпомильно скерує
Наснажуючи Божа повнота.
Хитанням вражим поступ збити всує,
Який любов наснажує Христа.

Дух розуму вдягає у обносу
У Божій правді й істині святій,
Відсіюється пристрастей полова
У досконалій мужа чистоті.

Краса думок, багатство слів і вчинків
Дзеркально чисто Слово відбива,
І ходу до вершин нема зупинки,
Любов якому силу улива.

Благословен в віках Голгофи подвиг,
Величчя вічно сущих хоругв,
Постале у агонії любові,
Яку Христа явила людству Кров.

У Бога випадковостей нема

«Залічено Його до лиходіїв».
Писання слово справдилося цим.
Глуха юрба Христа не зрозуміла,
Зневажений сліпцями Божий Син.

На їх очах Ісус справляв Писання,
Але табун духовно був слабий,
Своєї віри зводив риштування.
Був Бог у них проте не головний.

Ізраїль обпекла духовна суша.
Слова пророків всохли перед ним:
Ніяк не Бог Месію тяжко мучив –
Була на ньому кара за наш мир.

При дверях час, коли Він прийде вдруге,
Щоб сповнилось Писання до кінця.
Чи ж фарисеями і книжниками будем,
Чи приготуємо до приходу серця?

Близький кінець. Чи є ми, друзі, тими,
Хто цілину сердець переорав?
Готовий шлях, що ним Господь ітиме?
У нього випадковостей нема.

Чек у подарунок

«Господи, що ще мені зробити,
Щоб в Небесне Царство увійти?»
– Борг віддай: багатство, котре гнітом
Вірі є, – І будеш рівно йти.

Ефемерна на скарби опора
В кут глухий безвиході веде.
Шлях здола лиш той, хто зрить на Слово,
У якім спасіння сяє день.

Те, чого не здужає людина,
Божа звершить сила і могуть.
Не відходь, як той юнак, мій сину,
Царства не спромігшися набуть.

Не тримайсь за нетривке багатство.
Скарб твій в небесах, не на землі.
Йди за Мною у Небесне Царство,
Всі турботи доручи Мені.

Сину, запишись на Мій рахунок
І потреби вдовольняй свої,
Бо ти маєш чек у подарунок
З підписом Господньої Крові.

Любов ніколи не перестає

Ісус вмирав за гріх усього світу,
Палаючи любов’ю до людей.
Йому тепер пахтять любові квіти
В лампадах Ним просвітлених грудей.

Горить вогонь сердечний, некрикливий,
В роздратуванні свого не шука,
З несправедливості лихої не радіє,
Любов втішає цнота й правота.

Любов шукає істини дорогу,
Невчасною надією жива
На обітниці, дані вічним Богом,
В передчутті ясного торжества.

Вона усе незборно переносить,
У світ новий упевнено стає.
Знання і мови зникнуть стоголосі –
Любов ніколи не перестає.

У царині, грядущій з виднокола,
Найбільший, найвеличніший в красі –
Любові – не скінчитися ніколи,
Її тріумф сіятиме над всім.

Як сонце, пломеніюче над світом,
Як діаманту розмаїті кольори,
Однак один лише любові світоч:
Її Господь у серці запалив.

* * *

Світ лихоманить. В збуренні народи.
Людей бентега дика непокоїть.
Тяжкі на голови обрушуються зводи.
Хто перед шабашем осатанілим встоїть?

Човенце кидає розбурхана стихія,
Страхів застиглі підкида примари.
Пробоїна у серце віри цілить,
Аби любов здолали відчай чвари.

Ісус же владно руки простягає,
Як до Петра колись в бурхливім морі:
«Йди по воді. Хай певність віри грає
Й ніщо не стане їй на перешкоді».

Вчини нас, Господи, язичникам на подив
Начинням, що сіяє чистотою,
Щоб ми були Твоїм покірливим народом,
Твоєю славою, красою і хвалою.