Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Постійним землекористувачам нічого переоформляти не треба!

Такого сюрпризу від Конституційного Суду України не чекав, мабуть, ніхто. Постійні землекористувачі не повинні переоформлювати землю! Втім, давайте про все за порядком.

Як ви пам’ятаєте, ст. 92 нового Земельного кодексу України від 25.10.01 р. № 2768-ІН (далі - ЗКУ), який запрацював з 2002 року, встановила, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації.

У свою чергу, громадяни та юридичні особи, у постійному користуванні яких перебувають земельні ділянки, але за ЗКУ вони не можуть належати їм на такому праві, мали до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (п. 6 Перехідних положень ЗКУ).

Подібна вимога існувала і для тих, хто отримав землю у користування ще до введення в дію Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 р. № 561-XII (далі - ЗК УРСР). Тільки виходила вона з постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.90 р. № 563-ХІІ (далі — постанова про реформу).

Строки переоформлення депутати неодноразово збільшували (у ЗКУ лише раз, а от у постанові про реформу — чотири).

Важко сказати, чи подовжили б законодавці термін іще, однак на радість всім постійним користувачам землі до справи взявся Конституційний Суд. Як результат — визнано неконституційними:

1. Пункт 6 Перехідних положень ЗКУ щодо зобов’язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

2. Пункт 6 постанови про реформу в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Зазначені пункти втратили чинність з дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 22.09.05 р.

Що це означає? Ті, у кого земля перебуває зараз у постійному користуванні (є державний акт на право постійного користування землею, оформлений до набрання чинності ЗКУ), можуть користуватися нею і надалі без будь-яких бюрократичних процедур. А ось отримати землю у постійне користування дозволяється лише тим, хто згаданий у ст. 92 ЗКУ. Ті, хто вже переоформив право постійного користування землею, надане ЗКУРСР на право оренди або право власності, повернутися до попереднього варіанта, вважаємо, не зможуть.

На жаль, не все так просто з громадянами, які одержали землю до введення у дію ЗК УРСР, але й досі не оформили на неї документи. Фактично, Конституційний Суд України визнав, що громадяни вправі користуватися землею, наданою ще до початку дії Земельного кодексу УРСР, без державного акта на право власності до того моменту, як належні документи буде оформлено.

З одного боку, в п.5 постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18.12.90р. №562-ХІІ записано: «Громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування (виділено нами. — Прим. ред.)». Та оскільки вимогу постанови про реформу про терміни переоформлення визнано неконституційною, виходить, що громадянам не заборонено і в подальшому користуватися виділеною їм колись землею без обмеження термінів її переоформлення.

Однак право користування — це не право власності. Тому без переоформлення документів землю не продаси і не подаруєш. Та й за ст. 132 ЗКУ угода про перехід права власності на земельні ділянки повинна містити, зокрема, документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку.

"Благовісник", 4,2005