Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Гостьова книга

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

Благовісник у Фейсбуці



Сторінка редактора

За довгі роки праці у «Благовіснику» десятки разів доводилося відповідати на запитання: «Як там справи з журналом?» Зрозуміло, відповіді, в залежності від ситуації, були різними. Але коли я сам собі задаю це питання, найперше, що приходить на думку: «Де знайти кошти на друк, поштові витрати, заробітну плату?» І хоча наше видання є духовним, хоча ми, як християни, кажемо, що про це турбується Бог, мені, як керівнику, доводиться часто вирішувати досить прозаїчні та земні проблеми, які ані духовними, ані творчими не назвеш. Зрозуміло, що без грошей ніхто не надрукує журнал, пошта не відішле бандеролі. І це не тільки стосується журналу. Будь-яка церковна громада, яка згідно слова Божого є духовною одиницею, не може у своїй діяльності обійтися без грошей. Тому, на мою думку, запитання: «Чи є гроші гріхом?» — недоречне. Самі по собі, як засіб розрахунку за товари та послуги, вони нейтральні. Правильніше було б запитання сформулювати: «Як ставитися нам до них?» У християнстві на це питання відповідали по різному: від повної відмови від матеріальних цінностей до сучасного «вчення процвітання». Як же нам не помилитися?

Згоден, що є чимало випадків, коли віруючі люди і навіть служителі церкви, м’яко кажучи, зловживають фінансовою дисципліною. Нерідко можна почути повідомлення про гучні і не дуже гучні скандали, пов’язані з церковними грошима. Тому не дивно, що деякі прості віруючі з недовірою ставляться до численних закликів жертвувати на ту чи іншу церкву, той чи інший проект. І часто ігнорують ці прохання, мотивуючи: «А хто його знає, куди ці гроші підуть!» Так, не завжди потрібно жертвувати, не задумуючись, не усім прохачам довіряти. Чи не для цього Бог дав нам мудрість? Але, з другого боку, повна відмова з цієї причини жертвувати є ні чим іншим, як виправданням власної скнарості.

Мене іноді дивує позиція деяких віруючих, які з обуренням вигукують: «А чого то за духовну літературу, за Слово Боже, за справи милосердя потрібно платити?!» Пояснення у мене одне: такі люди нічого не роблять у духовній праці, інакше вони знали б, що за ті ж надруковані Біблії, брошури, газети чи журнали потрібно заплатити друкарні; автомобіль, яким відвідують хворих, потрібно заправити пальним, церковне приміщення потребує матеріального ремонту, за його опалення вимагають реальні гроші. Список можна продовжувати.

За багато років праці в християнській газеті та журналі я переконався: Бог ніколи не залишить без відповіді навіть такі земні та «недуховні» проблеми, як брак грошей. Ми, попри усі тимчасові та непрості фінансові труднощі, ніколи не запізнилися з випуском видань через відсутність коштів. Так, позичали, просили зачекати, просили пожертвувати, але Бог завжди допомагав вчасно урегулювати проблему. І все ж мені, як редактору, так би хотілося, щоб отих проблем було менше, щоб працівники редакції витрачали робочий та особистий час не на пошуки грошей, а на духовну та творчу працю, щоб не оправдовуватися перед деякими читачами, чого то видання таке дороге.
Не прийміть, шановні читачі, ці слова як вимагання пожертв. Найменше всього ми хочемо когось примушувати жертвувати. Наше бажання: щоб Ваші пожертви були щирими та невимушеними, а відношення до грошей було справді біблійним. Яким саме? Про це і хочемо поговорити на сторінках журналу.

Юрій Вавринюк,
головний редактор журналу "Благовісник"

 

 

Українська християнська поезія