Благовісник

Сторінка редактора

Мені, як християнину, часто доводилося чути фразу: «Наша доля в Божих руках». Заперечити цього твердження не можу, бо це, справді так. Згідно з Біблією, увесь Всесвіт і ми, люди, створенні Богом і з волі Божої. Він повноправний господар нашого життя й нашої долі. Благословивши нас на світ, Бог потурбувався, щоб наша доля була щасливою. Він поселив перших людей в особливому місці — Едемі, найгарнішому та найблагодатнішому краї, який будь-коли існував. І, здавалося б, усе буде прекрасно, якби не одна прикра обставина: невелика заборона, дерево, обгороджене Господнім наказом.

У молодості мені важко було зрозуміти такі Божі дії, я часто ставив собі запитання: «Ну чому Творець так учинив? Чому Він поставив людину перед цим вибором? Невже не краще було б без цієї прикрої обставини?» Але тут виявляється одна не всім зрозуміла особливість Божого характеру: Він не схотів бути абсолютним володарем долі людей, Він надав їм право приймати рішення, які мали б вплив на їхню подальшу долю. І це найзагадковіше й найдивніше в стосунках Бога з людиною: Творець зацікавлений у співпраці щодо будування людської долі.

Тому згадана на початку фраза не є стовідсотковою істинною. Хоча Бог є володарем людського життя, Він не тільки дає нам право, але й зобов’язує брати участь у становленні нашої долі.

Зрозуміло, така ситуація покладає на людей певну відповідальність за свої вчинки. Саме тому в багатьох релігіях, народних уявленнях поширена думка про людську нездатність впливати на свою долю, про невідворотність долі, про повний контроль богів чи якихось вищих сил над людським життям. Певною мірою це зручно, бо така позиція дозволяє людині пасивно пливти за течією, не особливо турбуючись про результати своїх дій та вчинків. Щоб не сталося в житті, усе можна списати на волю богів, на фатум, безпорадно розвівши руками: «Така вже моя доля...»

Біблійний Бог діє не так. Він, як Творець, надає людям, як Своїм дітям, здатність і можливість творити. Творити себе, свою долю. Наголошую: така позиція означає пряму відповідальність за свої дії, але разом з тим піднімає людей на значно вищий щабель щодо іншого творіння, зокрема тварин, якими керують закладені Творцем інстинкти.

Колись, за часів розквіту комуністично-атеїстичної системи, була поширена фраза: «Людина — коваль свого щастя». Хоча ці слова народилися, щоб заперечити Божий вплив і взагалі віру в Бога на життя людей, по суті вони правильні. Саме так учить Біблія: людина сама визначає свою долю. Причому не лише земну, але й долю у вічності. Бо інакше Бог був би несправедливим, караючи людей, від яких нічого не залежить і які не мають можливості щось змінити у своєму житті.

Ми звернулися до цієї теми, бо не завжди навіть віруючі люди правильно трактують її. Повна довіра Богові, віддання свого життя й своєї долі під Його батьківське керівництво не знімають з нас відповідальності за наші рішення та дії. Іноді неправильне розуміння Божого керівництва приводить до того, що ми звинувачуємо Бога в наших життєвих бідах та проблемах. Іноді наші неправильно прийняті рішення стають докором Тому, Хто дарував нам великий привілей — брати активну співучасть у визначенні нашої долі.
Надіємося, що ця тематична добірка статей допоможе вам правильно зрозуміти свої взаємостосунки з Богом і збудувати свою долю з Ним, у Ньому й для Нього.

Юрій Вавринюк,
головний редактор журналу "Благовісник"