Сторінка редактора

«Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним…» (1 Цар. 12:8)

Хто не чув про Соломона? Найбагатший, наймудріший цар древнього Ізраїлю. Роки його царювання стали роками розквіту, слави та величі країни. Вона піднялася до вершин, на які не вдалося піднятися більше ніколи. І тільки помер Соломон, як його величне царство розділилося.

Чому ж?

Причин є декілька. Зупинимося лише на одній. Рехав’ам, син Соломона, успадкував від батька усе багатство, славу та велич. Не було в нього лише одного — досвіду. Він це розумів, тому звернувся до людей, які могли б йому щось порадити. Перш за все звернувся до старійшин, які працювали ще з його батьком. Вислухавши їхні поради, Рехав’ам вирішив поговорити й зі своїми ровесниками. Ці радили абсолютно протилежне. Молодому цареві потрібно було вибрати з цих порад щось одне. Дванадцятий розділ Першої книги царів детально розповідає про цю ситуацію і цей вибір. Рехав’ам вирішив прислухатися до своїх молодих друзів — і в результаті цього народ збунтувався, царство розділилося, слава та велич розвіялися, як ранковий туман…

Ця історія може навчити нас багато чому. Особливо сьогодні, коли конфлікт поколінь досяг критичної точки. Історія повторюється: молоді люди не дуже хочуть прислухатися до порад старших. Вони радяться та «тусуються» (вибачте за цей молодіжний термін) з такими ж, як і самі. Вони вважають себе мудрішими від старших. Вони не вважають за потрібне зважати на думку батьків. І в цьому трагедія молодого покоління.

Але було б несправедливо звинувачувати лише їх. У згаданій історії відповідальність за розвал Ізраїльського царства лежить не лише на Рехав’амі: у цьому винен і Соломон. По-перше, тому, що не навчив сина правильній поведінці та мудрому царюванню, не прищепив повагу до старших. По-друге, це розплата Соломона за особисті гріхи перед Богом. Це — наслідок його легковажного та розпусного життя.

Коли я був молодим батьком, десь прочитав фразу, що у конфліктах між батьками та дітьми батьки винні на відсотків вісімдесят. Вони, як більш мудрі та досвідчені, повинні знайти спільну мову та взаєморозуміння з молодими. Нині, коли в мене за плечима 26-річний сімейний стаж і десятки більших та менших конфліктів із дітьми, я не повністю згідний із цим твердженням: на мою думку, батьки винні на 90-95 відсотків…

Так, вести діалог з молодими сьогодні непросто і важко. Але потрібно. І одна з головних причин того, що діти віддаляються від батьків, полягає в тому, що батьки не хочуть зрозуміти дітей та світ, у якому вони живуть, не зважають на їхні переживання та думки. Цей світ складний і малозрозумілий для старших. Але без розуміння його батькам не вдасться наблизити дітей до себе.

Зазирнімо ж у цей таємничий світ, у якому живуть наші діти!

Юрій Вавринюк,
головний редактор журналу "Благовісник"