Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
3,2017
"Я і Бог:
гармонія стосунків"

 

 

 

Архів журналу

3,2012

Дивитися PDF

Скачати PDF (rar)

Тема номера: "У чиїх руках твоя доля?"

Сторінка редактора

Мені, як християнину, часто доводилося чути фразу: «Наша доля в Божих руках». Заперечити цього твердження не можу, бо це, справді так. Згідно з Біблією, увесь Всесвіт і ми, люди, створенні Богом і з волі Божої. Він повноправний господар нашого життя й нашої долі. Благословивши нас на світ, Бог потурбувався, щоб наша доля була щасливою. Він поселив перших людей в особливому місці — Едемі, найгарнішому та найблагодатнішому краї, який будь-коли існував. І, здавалося б, усе буде прекрасно, якби не одна прикра обставина: невелика заборона, дерево, обгороджене Господнім наказом.

Вибери собі долю, Василь Мартинюк

Поняття долі в українців дуже широке. Це не тільки визначена провидінням життєва дорога індивідуума, історичний шлях нації та держави, але й будь-яка подія в житті людини, якої вона не змогла уникнути. Долею українці називають відносно щасливе життя на противагу недолі – бідам та різним життєвим труднощам. Доля – це і життєві обставини, і результат зусиль життєдіяльності, і супутник життя, і моральний обов’язок щодо дітей та батьків, і ще багато іншого, що людина вважає своєю повинністю. Українці люблять долю уособлювати – і вона стає божеством-долею, як у віруваннях наших предків-слов’ян чи інших язичницьких народів.

Фотопроповідь. Пам`ятайте дружину Лотову, Юрій Вавринюк

На древній палестинській землі, по якій ходив Авраам зі своїм племінником Лотом, на березі знаменитого Мертвого моря стоїть одинока скеля. Скеля як скеля, хіба що трохи незвична за формою. Але вона здавна привертає увагу людей, особливо туристів, тим, що за своїми обрисами нагадує фігуру жінки, як стверджують місцеві жителі — Лотової дружини.

Ковалі щасливої долі, Ольга Міцевська

Людина — коваль свого щастя, — стверджує відома приказка. Але коли процитувати її в християнському середовищі, вона викличе безліч заперечень, а то й обурення. Не ми ж, а Бог «виковує» нашу долю, Він — коваль нашого щастя. Людині головне, як то гласить поширений християнський вислів, прийняти Господа у своє серце й віддати своє життя в Божі руки. Та чи насправді все залежить лише від Бога? Якщо так, то чому в християнських колах стільки нещасливих людей?

Про передвизначення та свободу волі, Сергій Санніков

Усі люди хочуть вибрати краще життя, але чи залежить краще або гірше від самої людини? Можливо, усе залежить від долі або якоїсь вищої сили? Дивлячись на людей, на їхні дії і самооцінки, не можна не дивуватися з людської непослідовності. Людина дуже настирно і з усвідомленням власної сили робить щось, а за короткий час, озираючись назад, заявляє: «Я не міг зробити нічого іншого, так склалися обставини, це було сильніше від мене...» тощо. Тобто створюється враження, що до здійснення яких-небудь дій або вчинків людина відчуває себе вільною, але коли вчинить дію, не хоче або не може визнати цей вчинок за свій.

Про долю та провидіння, Іоан Златоуст

Воістину, улюблений, немає жодного настільки порочного й сповненого незцілимої гнилизни вчення, як учення про долю та фатум. Окрім того, що воно вкладає в душу тих, кого звело, богохульну, нечестиву й погибельну думку, ще й спонукує говорити про Бога те, чого ніхто ніколи не сказав би й про демонів. Воно також руйнує наше життя, усе сповнює хвилювання й великого збентеження; і те, що введено Богом і природою через пророків і святих мужів для навчання та виправлення, воно руйнує й доводить, що це — непотрібно.

Як євреї долю обирали, Юрій Вавринюк

В існуванні кожного народу, держави (як, власне, і в кожної окремої людини) є моменти, які можна назвати доленосними. Маються на увазі події чи люди, які докорінно змінили хід їхньої історії. Іноді ці повороти долі настільки круті та далекосяжні, що навіть найвигадливіший фантазер не зміг би спрогнозувати, як би склалося подальше буття народу без тої чи іншої події чи людини.
Були такі моменти і в історії єврейського народу.

Мовою притчі. Ніколи не здавайтеся!

Якось осел одного селянина впав у колодязь. Він страшно закричав, кличучи на допомогу. Прибіг селянин і сплеснув руками: «Як же його звідти витягти?» А потім розсудив так: «Осел мій — старий. Йому вже недовго лишилося. Я все одно хотів купити нового молодого осла. А колодязь майже висох. Я давно мав намір його закопати й викопати новий в іншому місці. Чому б цього не зробити тепер? Заодно й ослика закопаю, щоб не смердів, коли розкладатиметься».

Родові прокляття: доля у спадок?, Ростислав Мурах

Тепер частіше проповідують про родові прокляття і дають поради, як від них звільнитися. Щораз частіше проповідників будують своє служіння на звільненні від проклять. Деколи ці служіння викликають цілу низку питань, тому що не завжди відповідають євангельській істині. Що ж таке родове прокляття та що насправді говорить про нього Біблія?

Дитріх Бонхьоффер. Пророк сучасності, Михайло Черенков

Про Дитріха Бонхьоффера останнім часом пишуть дуже багато, але рідко хто намагається зрозуміти особливість, своєрідність, несхожісь цієї людини. Бонхьоффера визнають героєм, який кинув виклик нацизму та його вождю. Але таких героїв у XX столітті було тисячі. Велич Дитріха Бонхьоффера не тільки в тому, що він був сином свого часу й відповів на його потреби, а й у тому, що він точно зумів передбачити майбутнє й зумів приготуватися до нього.

Дорога благодать, Дитріх Бонхьоффер

Дарова благодать — це смертельний ворог нашої Церкви. Наша боротьба нині за дорогу благодать. Дарова благодать означає дармове благодіяння, дармове відпущення, дармову святиню; вона означає благодать як невичерпну комору Церкви, звідки можна легковажно й бездумно черпати повними пригоршнями; благодать, позбавлену ціни, позбавлену вартості.

Дві дороги, Макс Лукадо

Минулого вечора я віз сім’ю до бабусі на свято Дня подяки. Три години в дорозі — і я відчув, що перебуваю в дослідницькому центрі теології.
Час, проведений в машині, наповненій дітьми, навчить вас більше розуміти Бога, тому що перевезення сім’ї з одного місця в інше споріднене з тим, як Господь Бог переносить нас із цього світу у Свій світ. А деякі найбільш напружені години припадають на ті моменти, коли пасажир та водій не можуть дійти згоди щодо пункту призначення.

Людський цикл, Філіп Янсі

Спостерігаючи за сучасним світом, французький соціолог Жак Еллюль зауважив одну вражаючу тенденцію: коли християнська Євангелія проникає в суспільство, вона зазвичай породжує цінності, які, як це не парадоксально, суперечать Євангелії. Чи же зумовлене таке дивне явище?

Співай для Господа, моя бандуро! Зустріч з Анатолієм Коренівським

Анатолій Коренівський — завідувач відділу медіаслужіння Церкви християн віри євангельської України, відомий багатьом насамперед як кобзар-християнин, який під акомпанемент бандури виконує християнські пісні. Український народний інструмент та своєрідний авторський спів створюють благоговійну атмосферу поклоніння Господу та вдячності за Україну. Місіонери раптом згадують про свою національну приналежність. І чи знали б вони Господа, і чи були б місіонерами, якби з’явилися на світ не на благодатній українській землі, а десь на російських обширах чи в степах Казахстану?

Історія підкови, Наталія Тарасова

У запиленому й темному кутку кузні підкові було дуже затишно та спокійно. І навіть подобався запах пилу. Інші предмети стогнали й скаржилися, мріючи швидше потрапити на ковадло. Але підкова зовсім не хотіла, щоб сильні руки майстра витягли її з купи непотрібного заліза, поклали в палюче полум’я, а потім били важким молотом. Ну ні! Її влаштовувало тихе й спокійне життя, яке вона тепер провадила.

Комунікабельність чи флірт?, Денис Подорожний

Мене часто запитують, чим відрізняються один від одного флірт і комунікабельність? Комунікабельність і флірт відрізняються один від одного так само, як здатність будувати стосунки з людьми і вміння обманювати.

Поетичне слово. Вікторія Яричевська

Перипетії долі: через страждання до світла. Свідчення Людмили Шуман

Моє дитинство та юність проминули на Далекому Сході, на півдні острова Сахалін, у місті Корсаков. На острові у той час не було ніяких церков. Не говорили про Бога й унашій сім’ї, бо мій батько був військовим, комуністом. Тому я нічого не знала про Бога. Була в дитинстві «жовтеням», піонеркою, комсомолкою. Про Бога могла чути тільки від бабусі Федори (маминої мами), коли з батьками та молодшим братом Олександром приїжджала у відпустку в Україну. Бабуся була православною й водила мене в церкву в селі Куснища Любомльського району Волинської області. У православному служінні я нічого не розуміла. Уявляла Бога в образі грізного судді й боялася ікон.

Про віру в душі, Марина Миронова

Кишені балонових плащів моїх батьків, які вони носили в пору мого дитинства, завжди були обтяжені дрібними монетами. Вирішивши полегшити їх на двадцять копійок, я вирушила за морозивом. Пильна тітка Груша, здійснюючи акт купівлі-продажу, частенько питала: «Гроші мама дала?», і якщо всі попередні рази я з чистою совістю кивала головою, то цього разу зробила це з червоними щоками.

Ісус — Бог білих ворон?!, Анна Ярмощук

Чому натовпу так не подобаються ті, хто виділяється на його фоні? Чому, чинячи не так, як усі, ми ризикуємо стати ворогами суспільства? Чому світ так прагне взяти зброю неприйняття й перестріляти всіх білих ворон? Бог створив світ таким різноманітним та яскравим, однак, дивлячись на всю цю неповторну красу, люди чомусь надають перевагу тому, що об’єднуватися в натовпи і не виділятися. Повторювати чужі думки й помилки, одягатися, як усі, схвалювати те, що всім подобається, зневажати все, що прийнято зневажати, показувати пальцем у тому ж напрямку, куди вказує натовп, словом, прожити життя не гірше, ніж в інших.

Уроки кухонного крана, Ольга Міцевська

У нас на кухні прорвало кран. За мить все було у воді. Ця пригода раптово припинила всі мої міркування, що щасливою чи нещасливою людина почувається від ставлення до життєвих обставин. Але це своєрідне випробування моїх переконань додало сил, щоб з неприхованою посмішкою зібрати всю воду. Та суть не в тому. Чоловік, повернувшись з роботи, трохи почаклував над чудом «китайської техніки», тобто нашим старим краном, і вирішив придбати новий. До того часу всі наслідки домашньої катастрофи було ліквідовано й кухня виглядала доволі-таки чистою. Поки…

Як викривати гріх?, Геннадій Андросов

Як редактор християнської газети, часто одержую листи. Нещодавно прочитав лист від брата в Христі з колонії суворого режиму. Він з гіркотою пише, що не може дивитися на всі беззаконня в церквах, щовіруючі тільки Христом прикриваються, а чинять гріх, неохоче допомагають йому, бідному брату в узах. Так і хочеться сказати: «Дорогий брате, так у чім справа? Якщо не можеш дивитися, то правильно зробиш, якщо нарешті перестанеш дивитися на те, на що й не варто дивитися!»

 

 
Українська християнська поезія Місія "Голос надії"