|
Архів журналу
3,2011
Дивитися PDF
Скачати PDF (rar)
Тема номера: "Радість ваша нехай буде повна"
Сторінка редактора
Радість — невід’ємна частина людського життя. Навіть найнещасніша людина, яка живе в найжахливіших умовах, переживає моменти радості.
Радість — річ суб’єктивна. Маленька дитина радіє, побачивши маму чи пляшечку з їжею, мама радіє, спостерігаючи за першими кроками сина чи доньки. Голодний радіє, отримавши кусень хліба, багатий — коли вдається провернути багатомільйонну аферу. Хтось радіє від того, що його рідне місто дуже погарнішало за останні роки, хтось від того, що в сусіда згоріла хата… Для різних людей і для різних обставин — різна радість. >>>
Коли ангели радіють, Ярл Пейсті
Для сотень тисяч людей, які читають Священне Писання, 15-ий розділ від Луки є улюбленим, і багато хто знає майже напам’ять його зміст. Цей розділ містить у собі три найбільш популярні та відомі притчі Ісуса Христа — про заблудлу овечку, про загублену драхму і про блудного сина. Опираючись на ці притчі, мені хочеться звернути вашу увагу на одне слово, яке повторюється в них шість разів, — це слово «РАДІСТЬ». >>>
Послання сучасникам і грядущим поколінням, І. Проханов
У дні написання цих слів світ постає сценою великої трагедії: безпрецедентні війни й битви між народами та класами; великі революції, через які ріки крові проливаються в усіх куточках світу; економічна депресія, безробіття, голод і недоїдання… Під впливом цих катаклізмів деякі мислителі наших днів, опираючись на теорії песимізму, кажуть, що вся наша культура й весь світ йде до загибелі й іншими словами сповіщають зло. >>>
Радість ваша хай буде повна, О. Міцевська
За дослідженнями медиків, із цією хворобою хоч раз у житті стикається кожна людина. За їх підрахунками на основі статистики останніх років, до 2020 року ця хвороба займе друге місце серед причин ранньої смертності та інвалідності. Окрім того, це захворювання здатне викликати ряд інших, не менш складних хвороб, як от порушення серцево-судинної системи та рак. Також воно сповільнює одужання людини після хірургічного втручання. А ще близько 10% людей, які страждають цим, закінчують своє життя самогубством.
Як ви гадаєте, що це за страшне захворювання? Депресія. >>>
Давидова радість, Василь Мартинюк
Радісна людина наче осяяна світлом. Але світло струмує з неї, наче в її серці спалахнув огонь — і заграв ув очах й на обличчі. Радість — світло. Чудова символічна пара, кожне слово якої розкриває одне одного. Радість переповнена світла, світло повнісіньке радості!
Світло, переломлюючись у краплині роси чи дощу, являє нашому погляду дивну веселку, і ми розуміємо, що той прозорий світляний промінь насправді складається з багатьох кольорових промінців: червоного, жовтого, синього та безлічі їхніх відтінків і поєднань. Так само і радість має свою гаму кольорів-почуттів, завдяки яким вона і є радістю. >>>
Іскри, що летять угору, Дмитро Довбуш
Ви коли-небудь сиділи пізно ввечері поряд з близькою вам людиною на колоді перед вогнищем? Якщо ви з тих людей, які люблять задивлятися на прекрасне, ви не могли не помітити чогось надприродно-таємничого в полум’ї — особливо в малесеньких іскорках, які, долаючи земне тяжіння, рвуться вгору й розчиняються в нічному небі. >>>
Випробування манною, Ольга Міцевська
Не знаю, як у вас, але в моєму житті часто буває так, що більш серйозні труднощі я переношу з легкістю, у той же час якась незначна дрібниця може надовго вибити мене зі звичного життєвого ритму. А ще часто, коли я потрапляю в складну ситуацію, то починаю шукати в цьому якийсь позитив. У миті ж відносного благополуччя, навпаки, — помічати щось негативне. >>>
Життєві клопоти — тягар, що відбирає у християнина радість, Геннадій Андросов
Юнак вперше відвідав зібрання християн на запрошення однолітка з християнської сім’ї і зауважив, що не побачив радості в очах членів церкви.
Звичайно, можна апелювати тим, що не до радості, коли родичі не спасенні, коли діти не хочуть Богу ревно служити… Це вагомі причини, але можливо є й інші причини, через які ми втрачаємо радість як один з головних компонентів Царства Божого, яке повинно бути всередині нас: «Бо Боже Царство всередині вас!» >>>
Чим вимірюєтсья радість, Вавринюк Юрій
Радість буває різною. Щирою. Нещирою. Штучною. Лукавою. Вдаваною. Злорадною. А от, чи може радість бути невидимою? Коли, скажімо, я маю повні груди радості, але її ніхто не бачить? Саме такою радістю пишаються деякі побожні, похмурі на вигляд християни, які люблять цитувати біблійну фразу «Праведний ледь посміхнеться». >>>
Які жарти непристойні для християн?
А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, і гидота, і марнословство або жарти (рос. смехотворство), що непристойні вам, але краще дякування» (Еф.5:4).
Керуючись цим уривком та іншими цитатами з Біблії, часто вирваними з контексту, багато хто вважає, що сміх та інші зовнішні прояви радості взагалі неприйнятні для християн. Тому часто навіть пісні, де йдеться про радість, виконують із сумним виразом обличчя.
Але що про це каже Писання? >>>
Іван Проханов. Співець радості та оптимізму
«Я знаю одного чоловіка, який був близьким до відчаю і бажання покінчити з життям. Песимізм Шопенгауера та інших філософів привів його до заперечення радості життя. Він часто замислювався над цим питанням, і в нього визрівало фатальне рішення. Але одне питання, записане на непримітному аркуші паперу людиною віруючою, повернуло його думки зовсім в інший напрямок. Це питання звучало так: «Чи любиш ти Христа?» Воно було яскравим променем, який проник у темну кімнату. >>>
Петро Ткачук. Життя в яскравих барвах, Дмитро Довбуш
На життєвому шляху ми зустрічаємо різних людей. Одні з них нічим не відрізняються від тисяч інших. Від деяких хочеться триматися подалі. Але є люди, зустрівшись з якими, ми зупиняємось, щоб їх краще роздивитись. І навіть шалений темп життя не може змусити нас відвести погляд. Тому що ми помічаємо в них щось особливе, рідкісне в цьому світі. А можливо це наша душа інтуїтивно відчуває Божий почерк, Божий характер, Божі сліди… >>>
Неправда, Михайло Юнаковський
Пам’ятаю невеликий епізод із дитинства. Мама дала мені гроші і послала по хліб. Я приніс. Увечері приїхав з роботи батько. Ми сіли вечеряти, а я по-дитячому з цікавістю слухав розмову батьків. «Купила сьогодні молока, купила хліба, — розповідала мама татові, переповідаючи йому події дня, що минав. — Купила ще те й те…»
Від такого неприхованого обману я мало не поперхнувся. «Мамо, — сказав я ображено, — Це не ти хліба купила, а я!» >>>
Переосмислення П’ятидесятниці, Богдан Галюк
Ким є Дух Святий для пересічного українця-християнина? Більшість, з ким доводилося говорити на цю тему, знають про Нього майже… нічого. Для них — це аморфна незрозуміла істота, що живе в світі духів і завжди бореться на стороні добра. Звичайно, шкода, що пізнання цих людей таке бідне, але що сподіватися від тих, хто зовсім не читає Біблії?! >>>
Насіння, скроплене кров’ю
Сонце нещадно припікає, виснажуючи та стомлюючи усіх. Солоний піт струмками стікає з чола, застилаючи очі. Водій автобуса, за неписаними індійськими правилами, то, нікуди не спішачи, повільно сунеться по звивистій дорозі в горах, то раптом, сильно розганяючись, починає окреслювати запаморочливі віражі на неймовірно небезпечних гірських дорогах Індії. >>>
Налякані до смерті,
Або страх перед останніми митями життя, Макс Лукадо
Одного разу у сні я зустрів чоловіка, який носив м’ятого капелюха і вельветовий піджак. Він був схожим на професора, мав вольове підборіддя і добрий погляд. Цей чоловік був завсідником похоронів. Мабуть, я також, оскільки в цьому сні одна похоронна служба змінювалася іншою — похоронні зали, дзвіниці, кладовища. Він ніколи не знімав свого капелюха. Я так і не запитав у нього, чому він його носить, поцікавився тільки, чому він постійно буває на похоронах. >>>
Духовна блокада, Марина Миронова
Перед тим, як викинути померлий бамбук, який багато років ріс та зеленів на моєму кухонному вікні, я кинула на нього прощальний погляд. Листки, як і раніше, зберігали соковито-зелений колір, але від кореня по стеблу вже піднімалася жовтизна смерті, яка перемогла життя лише тому, що я залишила бамбук без вологи, забувши його підлити.
Приблизно так виглядає християнин, який свідомо чи несвідомо виключає зі свого раціону продукт, що відповідає за життя, — Слово Боже. >>>
Фотопроповідь. Кочівники, Світлана Андрейченко
Проживаючи багато років у Монголії, ось таку картину я спостерігаю з наших вікон кожного травня-червня: люди масово виїжджають зі своїх квартир. Куди вони їдуть? Та хто куди! Хтось вирішив переїхати в інше місто, хтось просто продав квартиру, щоб вкласти гроші в бізнес, хтось переселяється до родичів чи ще кудись.
Кочівники! Приходить сезон — і не має значення, що живуть вони не в юртах, а в сучасних будинках, все одно кочують… >>>
Проповіді та дрова, Елеонор Портер
У преподобного Пола Форда було важко на душі. Протягом минулого року справи в його церкві йшли дедалі гірше. Куди не глянь, тільки суперечки, наклепи, заздрість. Він то сперечався, то вмовляв, то дорікав, то дивився крізь пальці — і при цьому, незважаючи ні на що, молився гаряче і з надією. Та сьогодні він був змушений з гіркотою визнати, що становище не покращилося, а стало ще гіршим. >>>
Хто в домі «голова»?, Марічка Галюк
Нещодавно я стала свідком того, як в одній із популярних соціальних мереж спалахнула гаряча дискусія щодо ролі жінки в сім’ї. На превеликий жаль, люди, що позиціонують себе християнами, ніяк не могли погодитися з тим, що в сім’ї дружина підвладна своєму чоловікові. Деякі учасники дискусії навіть здивовано питали: «Де таке в Біблії написано?» >>>
Содомська половинка, Віктор Котовський
Нерідко, буває, чуєш від людей: чорна смуга в житті минула. То захворів, то гаманець загубив, то з роботи звільнили. Як не те, то інше. І кінця-краю не видно. Вже й прокляття над собою розрушив, вже й у гріхах предків, мало не до князя Володимира, покаявся, вже й з родичами розібрався, хто там гадав у ніч перед Різдвом чи лікував корову замовляннями, — а світлої смуги на горизонті не видно, хоч плач. >>>
Служитель, що не відступив назад
18 серпня 2011 року на 82-му році життя відійшов у вічність Іван Петрович ФЕДОТОВ — начальствующий єпископ Об’єднаної церкви ХВЄ країн СНД та Балтії. Цей важливий духовний пост він обійняв у серпні 2002 року на IV з’їзді ОЦХВЄ, після смерті Віктора Івановича Бєлих, як один з його найближчих соратників та організаторів ОЦХВЄ. >>>
|
