Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
4,2016
"Благовістя дітям: досягнути і не втратити"

 

 

 

Архів журналу

3,2010

Благовісник, 3,2010

Дивитися PDF

Скачати PDF (rar)

Тема номера: "Плоди християнина"

Сторінка редактора

У пророка Ісаї, якого без перебільшення можна було б назвати одним із найпоетичніших пророків Старого Заповіту, є неперевершена за описом та глибиною почуттів «Пісня про виноградник». До речі, у вступі вона названа «любовною піснею», що на перший погляд є дивним — у самій пісні, здавалося б, нічого не говориться про це почуття, а лише про виноградник. Так, у центрі уваги автора саме виноградник, образ якого персоніфіковано, надано ознак живої особи. Але все-таки це розповідь про любов. Про любов Великого Бога до Свого народу, який виступає у Пісні в образі виноградника. >>>

Позиція Івана Хрестителя, Михайло Паночко

Думаю, що всі, напевно, чули про Божого мужа на ім’я Іван Хреститель, місія якого полягала в тому, щоб приготувати дорогу для Ісуса Христа. І він, за допомогою Святого Духа, що пробував у ньому, виконав цю місію до кінця. Я не випадково згадав про цього Божого чоловіка. Його духовна постать на межі Старого і Нового заповітів виявила тверду і непохитну позицію настільки сміливо, що Сам Господь засвідчив про нього: «Між народженими від жінок не було більшого за Івана Хрестителя!» >>>

Плід життя, Едуард Грабовенко

Ніхто з нас, кидаючи навесні в землю насіння, не думав про те, що не отримає жодного плоду. Сіючи щось, ми завжди надіємося на відповідний плід. Бог також чекає плоду від нас. Але в Нього, як і в нас, є певні сезони і певні умови для плодоношення. І незалежно від того, знаємо ми про це, чи ні, подобається нам це чи не подобається, погоджуємося ми з ними чи не погоджуємося, якщо ми будемо порушувати закони, встановлені Богом, то ніколи не принесемо плоду. >>>

Плід уст — хвала, Ігор Іванов

Ми часто не замислюємося над тим, що кожного дня стоїмо перед вибором — прославляти Бога чи осуджувати Його.Прославлення народжується не з наших почуттів, і не завжди легко вирішити славити Бога. Біблія говорить про те, що прославлення — це жертва (Євр. 13:15). Жертва хвали — простий послух Його волі, це одна з заповідей. Якщо прославлення не є нашим життєвим принципом, то ми тим самим погоджуємося, що Бог злий. У прославленні ми проголошуємо істину Слова Божого, що Бог благий. >>>

Плід Духа, Д.П.

Між дарами і плодом є відмінність, яку можна побачити, коли порівняти різдвяну ялинку з яблунею. Ялинка прикрашена іграшками, кожна з яких була кимось повішена. Так само й людина, що отримує будь-який дар, не докладає для цього ніяких зусиль. >>>

Плід і дари Святого Духа, Дональд Джі

Дуже важливо чітко розуміти відмінність між цими двома виразами. «Плід» — це природний результат внутрішніх принципів життя, наслідок процесу постійного зростання. Плід вимагає часу для розвитку і набуває досконалості за допомогою багатьох зовнішніх факторів, таких, як вода, світло, сонце і т.і. На відміну від плоду, дари отримують ззовні завдяки щедрості особи. Вони зазвичай довершені, хоча той, хто ними користується, може зробити їх більш досконалими. >>>

Померти, щоб принести плід, Чарльз Сперджен

Люди часто помиляються, плутаючи смерть із небуттям, а життя з буттям, але це дуже різні речі. «Душа, що грішить, вона помре»; вона ніколи не перестане існувати, але помре, буде відокремлена від Бога. Є багато людей, які існують, але не мають справжнього життя і не побачать життя, але «гнів Божий на них». Пшеничне зерно, покладене в землю, вмирає, але чи воно перестає існувати? Зовсім ні. Що таке смерть? Це розкладання чого-небудь, що має життя, на початкові елементи. Для нас смерть — це розставання тіла з душею, а для пшеничного зерна це розкладання на елементи його складників. >>>

За плодами їхніми... , Юрій Вавринюк

Біблія, що писалася щонайменше дві тисячі років тому, розповідає не лише про те, що було актуальним на той час, вона багата описами часів, які називає «останніми». Ми не знаємо, коли розпочнуться (чи, може, вже розпочалися) оті «останні часи», але їхні чіткі ознаки можемо спостерігати вже зараз. Тих ознак є дуже багато, про них попереджували як Христос, так і апостоли у своїх посланнях. І однією з найбільш небезпечних і яскравих ознак буде поява людей, яких Ісус назвав «фальшивими пророками». >>>

Плід покаяння, Василь Мартинюк

Коли Іван Хреститель проповідував «хрещення покаяння на прощення гріхів», то до нього приходило хреститися багато євреїв розмаїтих соціальних станів, зокрема митники і воїни. Усі вони усвідомлювали власну гріховність, відчували її тягар і прагнули від нього звільнитися, бо знали, що рано чи пізно доведеться відповідати за все учинене, однак підходили до Іванового хрещення з неоднаковими мотивами. Одні щиро хотіли позбутися не тільки власної вини, але й самої гріховності, змінитися внутрішньо і змінити обставини свого життя, а іншим достатньо було звільнитися від вини, щоб уникнути «гніву майбутнього», а все інше – вони самі і обставини їхнього життя — їх влаштовувало. >>>

"Смерть мучеників — насіння для церкви", Свідчення І Сан Ок

Я народилася в місті Чхон Джин у Північній Кореї, де прожила близько 50 років. У 1996 році я змогла разом із сином еммігрувати в Південну Корею. Я виросла в Північній Кореї і жила, не знаючи Бога. Нізащо я була засуджена до страти, потім помилувана і засуджена на довічні роботи в концтаборі. Там я зустрілася з християнами, що піддаються жахливим катуванням, і хочу розповісти про їхнє життя. >>>

Плоди, зрошенi кров`ю серця, Ольга Міцевська

23 серпня 2010 року урочистостями, які проходили в головному будинку Місіонерок божественної любові (Сестер матері Терези), заснованому самою матір’ю Терезою в індійському місті Калькутті, розпочався Всесвітній Рік на її честь під егідою ЮНЕСКО. Приводом для цього стало святкування 100-річчя з дня народження цієї видатної жінки. Вона стала всесвітньо відомою ще на початку 1970-их. Частково цьому сприяв документальний фільм «Щось красиве для Бога», знятий у 1969 році. 1971 року папа Павло VI нагородив матір Терезу першою премією миру імені папи Іоанна XXIII. У 1976 році вона отримала нагороду Pacem in Terris. У 1979 — Нобелівську премію миру. Нині її ім’я красується у книзі «Сто людей, які змінили хід історії». >>>

Найкращий спортсмен той, хто вiрить в Бога, Свідчення Аліни Горобець

Я народилася у невеличкому селищі Коцюбинське, що на Київщині, де й живу. Моя сім’я нічим не відрізнялась від більшості інших сімей: були свої радощі, були й проблеми. Із самого дитинства люди помічали в мені щось особливе: я була енергійною та рухливою дівчинкою, яку часто можна було побачити у хлопчачих компаніях. Мене завжди тягнуло до чогось екстремального, тому й не дивно, що вже у 8-річному віці я вирішила спробувати свої сили в місцевій футзальній команді «Біличанка-НПУ», в складі якої граю й сьогодні. >>>

Радiопередачi «Жива надiя» — 40 рокiв, Геннадій Андросов

«Одне життя на цьому світі, воно так скоро промине, але все те, що ти зробив для слави Божої, завжди буде з тобою!» Ці слова були девізом життя Івана Дем’яновича Зінчика. Він їх прочитав, коли йому було 27 років, на стіні в кімнаті одного віруючого лікаря, до якого прийшов по медичну довідку для вступу в сільськогосподарський інститут. Ці слова так вразили його серце, що він вступив на навчання не в інститут, а в біблійну школу. Коли він навернувся до Бога, у нього було одне бажання: донести Євангелію спасіння жителям багатостраждальної України. Як це йому вдалося, нехай скажуть мільйони українців — ті, що знають брата Івана особисто через його голос. Християнські радіопередачі Зінчика лунають у радіо-ефірі вже сорок років! >>>

Добро ніколи не буває втраченим? Притча

Браєн їхав безлюдною дорогою, коли зауважив на узбіччі заглохлий «Мерседес». У ньому він побачив літню жінку, яка виглядала зовсім розгубленою. Він зупинився перед її машиною, вийшов зі свого старого «Понтіака» і попрямував до жінки. Дама була дуже перелякана. Весь час, поки вона сиділа в машині, ніхто не зупинився. А ця молода людина, чи не заподіє він їй зла? >>>

Бог переміг!, Тетяна Головіна

Не пам’ятаю, щоб такий заголовок з’являвся раніше на першій сторінці чи не найвідомішої німецької газети. Але саме під такою назвою опублікувала газета «Die Welt» репортаж про спасіння чилійців із підземного полону. Гірняків із Сан-Хосе, невеликого шахтарського поселення в пустелі Атакама, визволяли всім світом — уряди багатьох країн надавали технічну, фінансову допомогу. На шахті був розбитий «Табір надії», у якому безперервно проходили богослужіння, рідні молилися за своїх дорогих і коханих, плакали, співали, сподівались... >>>

Один за всіх... Сергій Вінковський

Багатьом читачам знайома книга Олександра Дюма «Три мушкетери», герої якої жили за девізом «Один за всіх, і всі за одного». Це означало, що кожен член цієї групи зобов’язувався захищати не лише себе, але й інших, стояти плече до плеча у спільній боротьбі. Дозволю собі прокоментувати згадані слова апостола Павла так: він закликає ефесян прийняти девіз мушкетерів за свій духовний девіз. Більше того, переконаний, що Бог хоче, щоб Церква XXI століття прийняла цю фразу своїм девізом. >>>

Стовідсоткова "автоцивілка", Володимир Шишков

Хто перший із водіїв додумався до цього, сказати важко. Але ідея прижилася, і тепер три маленькі, розміром із сірникову коробку, іконки красуються чи не в кожному другому салоні авто, маршруток. На самому почесному місці — на «торпеді». Одна позолочена пластмаска або картонка на трьох. Богородиця, у центрі — Ісус Христос, праворуч — Микола-чудотворець, — всі вони терпляче сусідять у безпосередній близькості з FM-попсою, прапорцем улюбленої партії, «грошовим деревом», фоткою пишногрудої путани. Навіщо вони там? Зараз дізнаємося... >>>

Водяна могила, Фотопроповідь, Юрій Вавринюк

Слово Боже, розповідаючи про духовний світ, часто використовує земні образи. Прості, зрозумілі, яскраві. Апостол Павло у своєму листі порівняв хрещення зі смертю, з могилою: «Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Рим. 6:3-5). >>>

Найбiльше чудо для iндуса — навернення в християнство, Ірина Наумець

Пастор Аджі та його дружина Мерлін вперше відвідали Україну. Мерлін не відмовилася від поїздки, хоч і була вагітна. Авжеж, побачивши велику кількість віруючих, ще раз переконуєшся, що ти не сам. Про життя християн в Індії розповідають наші гості. >>>

Чи ж справедливий Бог? Марина Миронова

Проїхавши майже половину шляху з Пермі до Москви, поїзд проскрипів і зупинився на черговій станції. «Це що за містечко?» — запитала я літню сусідку по купе. «Бологоє», — пролунала згори відповідь чоловіка середніх років, який скучав на верхній полиці і до цього часу мовчав. Вирішивши підіграти його репліці, я серйозно відповіла: «Треба ж, а я думала, що через Бологоє цей маршрут не проходить». Попутник звісив ноги, стрибнув униз і з тихого й меланхолійного перетворився на цікавого співрозмовника. >>>

Той, що наводить мости, Михайло Юнаковський

Одного разу до берега річки підійшла група людей. Було їх понад сто тридцять.
— Потрібен міст, — сказав той, хто в них найстарший. — Ми не зможемо перейти річку вбрід.
— Правильно, правильно!!! – підтримало його багато людей. — Нам потрібен міст! Зводь же його! >>>

Блага вiсть для хворих? Андрій Десницький

У всі часи серед людей були ті, хто страждав від тяжких хвороб, не міг обійтися без сторонньої допомоги, хто нерідко відчував себе ізгоєм у світі, призначеному для здорових... Інваліди. Вони були і в Єгипті за часів Мойсея, і в Палестині за часів Ісуса. Що ж говорить про них Біблія? Чому взагалі народжуються на світ люди з тілесними вадами? Чи є сенс у їхніх стражданнях? >>>

Три листочки осені, Софія Прокопчук

Вітерець встеляє доріжку перед Нею осіннім золотом. Майстерно вирізьблені кленові листочки наввипередки нашіптують тільки їм відомі мелодії осені. Майже щоденно, п’ять днів на тиждень, Вона приводить сюди найдорожче, що у Неї є — свою дитину. Саме тут, у навчально-реабілітаційному центрі, вони обоє зустріли Любов, Віру і Надію… >>>

Поетична сторінка, Олеся Білоус

Нарікання, Світлана Тимофеєєва

Ви ніколи не замислювалися над тим, як часто людина нарікає, виявляючи невдоволення з того чи іншого приводу? Запитайте першого, хто вам трапиться: «Як справи?» — і у відповідь ви почуєте стільки нарікань, а то й відвертих проклять на адресу мнимих винуватців усіх людських бід, що життя видасться безперервною чорною смугою, у якій немає жодного просвіту радості. Люди невдоволені, роздратовані всім на світі і звинувачують у всіх своїх бідах кого завгодно, починаючи від свого начальника на роботі і закінчуючи президентом. >>>

 
Українська християнська поезія Місія "Голос надії"