|
Архів журналу
1,2010
Дивитися PDF
Скачати PDF (rar)
Тема номера: Християнин і гроші"
Сторінка редактора
За довгі роки праці у «Благовіснику» десятки разів доводилося відповідати на запитання: «Як там справи з журналом?» Зрозуміло, відповіді, в залежності від ситуації, були різними. Але коли я сам собі задаю це питання, найперше, що приходить на думку: «Де знайти кошти на друк, поштові витрати, заробітну плату?»
Цар, який боявся Івана, Ярл Пейсті
Життя Ірода свідчить нам про те, що один несповіданий гріх здатний утримати людину від Царства Божого і погубити її навічно у пеклі. Така печальна доля людини, про яку сказано, що вона робила немало для виправлення свого життя. Але, на жаль, вся трагедія полягає у тому, що цього було недостатньо.
Біографія Ярла Пейсті
Підхід до грошей: ненаситність чи невибагливість, Брюс Вілкінсон
Гроші… Здається, що це лише нарізані аркуші паперу, але вони перетворюють друзів у ворогів і викликають настільки серйозні проблеми у багатьох сім’ях, що психологи з сімейних питань однодушно вважають, що гроші є однією з головних причин розлучень.
"Чорний" день, Ольга Міцевська
— Дядьку Мироне, куди це ви знову? — окрикнув Петро свого літнього сусіда, котрий важко дихаючи, носив у машину якісь ящики. — Дайте-но допоможу вам, — підбіг до старого і вихопив з його рук важку ношу.
Гра, яка виявилася не грою, Юрій Вавринюк
Раніше часто чув про дитячу гру «Монополія». Ніколи не цікавився нею, не вникав у її особливості. А нещодавно, прийшовши ввечері з роботи та повечерявши, піддався на вмовляння дітей зіграти з ними. Одним словом, вирішив згадати дитинство.
Про Валаамову родину, або Серце, привчене до користолюбства, Микола Синюк
Спочатку була розмова. Розмова дуже коротка з досить промовистим закінченням: «Ну ти й зажерся...» Той, кому були адресовані ці слова, — худорлявий, невисокого зросту, відвернувся й пішов геть. Погодьтеся, як для початку — трохи небіблійна лексика. Втім, чи справді так? Отже: все у слові, а слово, яке стане канвою наших роздумів, — «зажерливість»
Десятина: для євреїв чи для всіх?, Густав Шмідт
Без жертви немає життя! Жертва і навіть самопожертва лежать в основі зародження життя, в переконаннях та у великих ідеях. У природі ми бачимо цьому докази. Так, пшеничне зерно повинно померти, щоб принести плід.
Народ, який не здатний на жертви, приречений на загибель. Під час війни люди приносили на вівтар Батьківщини не тільки свій маєток, але й своє життя, щоб довести любов до земної вітчизни. А як же із жертвами на релігійному ґрунті?
Щедрий слуга, Девід Вілкерсон
Одного разу я стояв перед Господом у молитві з обтяженим безліччю турбот серцем. Я був настільки стомленим, що сльози буквально лилися з моїх очей. І Дух Святий служив мені, але не так, як я думав. Господь ніжно звернув мою увагу на такий уривок з Писання: «Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!
Що робити, щоб успадкувати життя вічне? Джон Бівер
«І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: «Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?» (Мр. 10:17). Дотепер ні у своєму житті, ні у служінні я не зустрів жодної людини, ні бідної, ні багатої, яка б прибігла до мене, впала на коліна і благала б мене відповісти на питання: «Що мені робити, щоб народитися згори?» Цей чоловік був наполегливим!
Заява Лозаннської богословської робочої групи щодо «вчення процвітання»
Багатство і бідність як засіб служіння Богові
Часто ми буваємо дуже категоричними у своїх судженнях. У нашій свідомості чітко закарбувалася думка, що багаті люди — злі, а бідні — добрі.
Однак не багатство чи бідність є показником щастя, а близькі стосунки з Богом. Саме це можна чітко прослідкувати у долях двох досить відомих людей. Один з них був шахраєм, який втратив усе, але знайшов Бога і до кінця своїх літ був щасливим з Ним, хоча й дуже бідним. Інший ще в юності зустрівся з Господом і поклав Його принципи в основу свого життя і бізнесу.
Представляємо область: Луганщина
Свідчення. Вадим Крот. У правильному напрямку до Життя
З підліткового віку почав цікавитися сенсом людського життя, читав багато книжок. Всередині відчував якусь пустку, яку намагався чимось заповнити. Школа, в якій я навчався, була недалеко від дому молитви. Я часто проходив повз той будинок, але ніколи не приходила думка зайти всередину. Тоді я вважав, що тим, хто відвідують дім молитви, не можна робити багато тих речей, які мені були до вподоби.
Замки з піску, Макс Лукадо
Маленький хлопчик грається на березі. Сидячи навпочіпки, він наповнює піском яскраво-червоне відерце, перевертає його, піднімає — і ось уже маленький архітектор, задоволений собою, розглядає споруджену ним вежу замку. Весь день він буде трудитися: викопувати рів, зводити стіни. Кришки від пляшок стануть його сторожею, палички з морозива — мостами. Тут буде замок з піску.
Свідчення. Оксана Дьоміна. «А Світло у темряві світить, i темрява не обгорнула його…»
Оксана Дьоміна — християнка зі Львова, була в гостях у тітки в Москві. Тато й мама Оксани були важко хворі, тому тітка передала їм дуже багато різних ліків. При перевірці багажу Оксани в м. Брянську митники виявили ліки, заборонені для перевезення за кордон (на них не було рецепта). Тендітну і богобоязну дівчину одразу ж арештували, пред’явивши звинувачення в контрабанді.
Подорож зруйнованими фортецями, Яна Синюк
Мій дім — моя фортеця. Так кажуть. Це звучить по-особливому: втішає, заспокоює. Але зауважте одну річ: наскільки популярними зараз стали подорожі зруйнованими фортецями? Якщо говорити про сім’ї, не обов’язково про розлучені, помітно, що дуже багато із них подібні до зруйнованих фортець.
Щасливий вік, Юрій Вавринюк
Вчених економічна криза, здається, не торкається. Ось нещодавно вони опублікували результати чергового дослідження. Їх зацікавило питання: «У якому віці люди вважають себе найбільш щасливими?» Результати стали несподіванкою: виявилося, що найщасливішою людина почуває себе у віці 74 роки.
Російські дороги фінських місіонерів, Марта Пейсті
Я з дитинства відвідувала недільну школу. В нашу церкву (Марта проживала у Фінляндії — прим. редакції) приїжджали місіонери з різних країн. Мене завжди цікавили деталі про ті країни, про які розповідали місіонери, показуючи певні предмети, привезені звідти. І тоді я часто думала про те, як би я хотіла стати місіонеркою.
Сторінка поезії. Василь Процюк
Свідчення. Ірина Бура. Долиною тіні смертної
Той злощасний день Ірина не забуде ніколи. День, коли вона вирішила піти на крок, який на сто вісімдесят градусів поверне її життя. Вона вперше cпробувала наркотики. Саме того дня проста і скромна дівчина стала наркоманкою. І спочатку її це зовсім не бентежило. Більше того, їй це подобалося.
|
