|
Архів журналу
1,2009
Дивитися PDF
Скачати PDF
Тема номера: Як говорить Господь?
Сторінка редактора
Розповідають про одну ситуацію, яка сталася за часів атеїстичної ідеології, коли радянська влада прикладала величезні зусилля, щоб викреслити ім’я Бога з ужитку. Одним із методів безбожної пропаганди були лекції на антирелігійну тематику. І ось на одній такій зустрічі із селянами в місцевому клубі лектор-атеїст добру годину доводив, що Бога немає. Коли настав час запитань, один віруючий чоловік підвівся і зі здивуванням сказав: «Я щось ніяк не можу второпати: Ви так довго переконували нас, що Бога немає, а я лишень сьогодні зранку з Ним розмовляв. І розмовляю щодня вже багато років». >>>
Життєва марнота, Василь Попудник
Марнота (або суєта), згідно тлумачного словника російської мови, — «всё тщетное, пустое, не имеющее истинной ценности, прах: пред лицом смерти всё стало прах и суета», — це по-перше. По-друге: «Торопливые и беспорядочные хлопоты, излишняя торопливость в движениях, в работе, в поведении». В Біблії, в книзі Еклезіяста, визначенню терміну «суєта» присвячено багато віршів. І мудрецем-царем Соломоном зроблений висновок: «Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!» (Екл. 1:2) То невже (згідно висновку Соломона) «все марнота» — без винятку? >>>
Простота слухання Бога, Дадлі Холл
Я щойно закінчив говорити перед групою чоловіків про чудову заяву Ісуса: «Я кажу лише те, що чую і роблю те, що бачу!» Обличчя Мартіна виражало, що йому не дуже подобалося те, чому я навчав.
— Для вас це, можливо, й хороша новина, — сказав він. — Але якби ви чули Бога так рідко, як я, вам би так не здалося. Якщо можна робити лише те, що я бачу, як робить Господь, і говорити те, що я чую, як Він говорить, мені не доведеться багато говорити й робити. Моє життя стане надзвичайно нудним. >>>
Голос Божий у моєму житті
Мені тепер 54 роки. З самої ранньої юності Господь кликав мене до покаяння, але я вперто робив по-своєму, живучи так, як усі люди цього світу, віддаючись гріхам, а не Господу. Я не відкидав Бога, вважав людину Божим творінням і ніколи не погоджувався, що людина — процес еволюції згідно теорії Дарвіна. Але якщо людина правильно розуміє певні речі, навіть погоджується з тим, що є Бог, і притому Йому не служить, вона нічим не відрізняється від затятого атеїста, безбожника. >>>
Як Бог говорить через пророцтво, Михайло Мокієнко
В останній книзі Нового Заповіту, Об’явленні, в посланні до семи церков, є декілька загальних закликів, і один з них: «Хто має вуха, нехай слухає, що Дух говорить церквам». Тому, на мій погляд, слова апостола Павла про те, щоб дбати про любов і бажати духовних дарів, а найбільше — щоб пророкувати, повинні бути заново переосмислені, освіжені у нашому духовному сприйнятті, у проповіді і вченні в церквах. >>>
Голос Божий через совість, Леонід Каночкін
Далеко не в кожного жителя Землі є Біблія; і навіть якщо сьогодні в кожному домі в Україні ця книга є, не можна забувати, що так було не завжди. А хтось, можливо, просто не хоче її читати. Чи може Бог проговорити в такому випадку? Апостол Павло каже: «Бо коли погани, що не мають закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну» (Рим. 2:14-15). Іншими словами, ще задовго до того, як Закон Божий був написаний на кам’яних скрижалях і пізніше перенесений на сторінки звичної для нас Біблії, Десять заповідей були записані Богом в серці кожної людини. >>>
"Я буду говорити з тобою твоєю мовою", Макс Лукадо
Бог знає, що ми іноді не помічаємо умовних знаків. Можливо, саме тому Він дав їх нам у достатній кількості. Райдуга після дощу означає Божий заповіт. Обрізання визначає Божих вибраних, а зорі зображують велику сім’ю Бога. Навіть сьогодні ми використовуємо символи в новозаповітній церкві. Причастя — символ Його смерті, а хрещення — символ нашого духовного народження. Кожен з цих знаків символізує глибоку духовну істину. >>>
Чи так говорить Господь?, Джон Бівер
Павло вважав за свій обов’язок не тільки вчити, але й застерігати нас (див. Кол. 1:28). Вчення будує нас, а застереження захищає. Якщо нас будуть лише вчити, не попереджуючи про небезпеку, ми втратимо все те, що набули в процесі навчання. Це правда незалежно від того, наскільки здоровим та великим є вчення. Соломон, найбільш мудрий та найбільш великий із вчителів, перестав прислухатися до Божих застережень і звернувся до ідолів.
У своєму останньому зверненні до старійшин в Ефесі Павло підкреслив, що необхідно постійно попереджувати отару про небезпеку. Він приводить в приклад себе: «Пильнуйте, пам’ятаючи, що кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки» >>>
Випробування пророцтв, Василь Боєчко
Ці слова будуть небажаними для самозваних фальшивих пророків, які міцно захопили та утримують узурповану ними монополію в багатьох общинах Церкви Христової. Але головна моя мета — знайти та передати народові Божому біблійні критерії та засади дарів Святого Духа, а не догоджувати чи принижувати кого би то не було. У питанні випробування пророцтва Біблія дає нам дуже багато підстав як у Старому, так і в Новому Заповіті. >>>
Звідки віяв "Таллінський вітер"?, Юрій Вавринюк
Думка написати матеріал про талліннське пробудження виникла у мене давно. Але протягом кількох років я не міг приступити до неї через брак інформації. Дивний парадокс: подія, яка набула світового резонансу (в Таллінн приїжджали іноземні проповідники, був навіть американський астронавт Ірвін), не залишила після себе якихось помітних документальних підтверджень. >>>
Затемнення сонця, Микола Борбинський
Ну ось так — ви вирішили написати оповідання, ну, скажімо, про щось таке… От, приміром, про життєвий трапунок або про долю діда Уліяна, того, що совєти забили в сорок першому році — бо, кажуть, кулак він був. Можна й про інше що написати — головне, щоб погода була підходяща і настрій, щоб, значить, відповідний або щоб осінь була. >>>
У пошуках чудодійних пілюль, Рональд Данн
«Хіба не можна просто виписати мені якісь таблетки?» Лікар поглянув на мене поверх моєї картки, посміхнувся і похитав головою. Він подумав, що це жарт, але я не жартував. Я був розбитий вщент. Десять років безперервної роботи, перевантажений графік, сотні одноманітних готельних номерів, нездорова їжа — все це дало про себе знати. На шляху до спасіння світу я нажив собі розлад шлунка, який все частіше приводив мене на лікарняне ліжко. Я схуд на тридцять фунтів і почувався так само жахливо, як і виглядав, тому, власне, я й опинився в приймальні лікаря. >>>
Я сама… своїми… руками…, Микола МучинськийКостик з кухні перейшов у кімнату, але крики долетіли й сюди. «Що там в них знову трапилося? — поморщився хлопець. — Певно, дядя Слава знову набрався і робить «розгони» в сім’ї».
Костик прислухався. «Ні, чути лишень голос тітки Клави. Напевно, чоловік вже й лика не в’яже, — допустив хлопець, — і тільки мовчки б’є дружину. А можливо, він вже не може й підвестися і все відбувається навпаки? — промайнула інша думка. — Напевно, так воно і є». >>>
Благословення підзвітністю, Богдан Галюк
Для чого людині бути комусь підзвітною? Чи не є це приниженням моєї власної гідності? Чи не можу я жити, як мені заманеться, і нікому не давати за це звіт?
Саме такі запитання виникають у людини, коли мова заходить про підзвітність. Як правило, людська природа не хоче змиритися із цією думкою. Ось така вона зіпсована гріхом людська природа! Однак Бог у Своїй великій милості задумав для людини благословення у підзвітності. >>>
Валентин Опря: "Про всиновлення я i не мрiяв, розумiючи, що я – чужий"
Розповідь Валентина Опрі про свою сирітську долю хвилююча. Ще маленьким дитям він лишився без батьківської опіки. Його виховували в дитячих будинках зовсім чужі люди. Здавалося б, що в його долі не буде нічого цікавого й світлого. Проте Бог протягнув до нього Свою руку. Тепер він проживає у Львові, навчається у Львівській богословській семінарії, видає щомісячний бюлетень «Промінь надії». Вільний час присвячує вивченню Слова Божого, молитві та спілкуванню з друзями. >>>
«Край землi» в Христових обiймах
У далекому 1992 році рівненська місія «Добрий самарянин» послала перших місіонерів на далеку Чукотку — місце, яке без перебільшення можна назвати «кінцем світу». Одним із організаторів та ревних місіонерів був покійний Павло Радчук, який не залишав без пильної уваги цей край навіть після еміграції у США і до самої смерті. Майже усі місіонери згаданої місії в різні часи працювали на Чукотці: більше як 50 чоловік. Один з перших місіонерів Сергій Кулініч і досі там живе з сім’єю, виконує служіння старшого пастора. За час праці на Чукотці народилося 16 церков ХВЄ, близько 25 чоловік з новонавернених навчалися у Рівному і тепер працюють серед свого народу як служителі та місіонери. Двоє з них минулого літа під час перебування в Україні розповіли про своє навернення до Бога. >>>
Не будіть сплячої красуні, Ліза Бівер
Можливо, назва вас трохи здивувала, але я хочу говорити саме про цю казку й про ті образи і паралелі, що виникають у моїй свідомості щодо цієї казки. Бог — єдиний Цар Всесвіту, а Його Син Ісус — Принц-спадкоємець — Відкупитель усіх красунь. Будь ласка, дозвольте мені трохи пофантазувати і побачити в цій казці нашого Принца. >>>
Дивна пригода в лісі
Одного разу чоловік прийшов з лісу увечері. Я вже хвилювалася, бо думала, що заблудився. Саме так і сталося. Він розповів, що заблукав у лісі, хоча й знав його ще змалку, бо там ще пас корови. Каже, що вирішив, що його водить диявол. Сім разів він обійшов ліс і все опинявся біля болота. Думав, що вже з лісу не вийде. Намагався йти на звук поїзда, але нічого не виходило.
Я запитала, як же йому вдалося вийти? Він розповів, що став на коліна і так поповз у напрямку поїзда. Отоді він вийшов на дорогу. >>>
|
