Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

№2, 2008 рік квітень - червень

Тема номера: «Пам’ятай про вічність!»

Незабаром вийшов друком № 2,2008р. журналу «Благовісник», що розкриває тему «Пам’ятай про вічність!» З тематичної добірки ви дізнаєтеся, у чому полягає сенс життя людини, у скільки років потрібно каятися, чи дійсно самогубство є короткою дорогою в рай і як поводитися з людиною котра підійшла до «переправи» у вічність. Разом з авторами статей ви зможете проаналізувати своє життя з погляду вічності, замислитися над тим, як ви ставитеся до смерті і гідно оцінювати вічність як вартість нашої душі.

Разом з тим на вас чекають знайомство з постаттю Григорія Сковороди, цікаві свідчення і роздуми про гідність християнина та постійність у молитві та Слові, подорож віхами історії церкви села Білозірка, поезія новини та безліч інших цікавих матеріалів.

СТОРІНКА РЕДАКТОРА

…Вічність поклав їм у серце… (Еклезіяст 3:11)

Нині не прийнято говорити про смерть. Ні в світському оточенні, ні в церкві. Декілька років тому широко рекламувався фільм «Гладіатор». Знятий на високому професійному рівні, він, тим не менш, не був особливо прийнятий глядацькою аудиторією США. Причина банальна: головний герой у кінці фільму гине. Сучасного глядача, перш за все вихованого на голлівудських бойовиках, така кінцівка не влаштовувала: справжній герой, залишивши після себе гори трупів, обов’язково має залишитися живим. Іноді, дивлячись на такого героя, складається враження, що він взагалі безсмертний.

Засоби масової інформації, і перш за все телебачення та кіно, малюють життя таким, що ніколи не закінчиться. Особливо вражає реклама, дивлячись яку, відчуваєш, що живеш без сенсу та мети, бо в тебе ще немає якоїсь речі, не придбав чергової новинки чи десь не побував. Жити — значить побільше брати: товарів, послуг, насолод, розваг.

От тільки мало хто задумується над тим, що це лише фасад, за яким ховаються більш глибокі та важливі людські потреби. Насправді ми живемо зовсім не в такому світі, який бачимо на сторінках кольорових глянцевих журналів, у популярних реаліті-шоу, відеофільмах чи телесеріалах. У світі існує, за народною мудрістю, лише одна правда — усі ми колись помремо.

Для когось тема, яка піднімається в цьому номері журналу, видасться сумною, навіть трагічною. Говорити про вічність, коли навколо є стільки гарного, щасливого та приємного, трохи недоречно. Але погодьтеся, рано чи пізно ми віч-на-віч зустрінемося зі смертю. Як нам поводитися тоді? Людину, яка щось робить, не знаючи для чого вона це робить, ми називаємо нерозумною. А як назвати людину, яка живе, не знаючи для чого і куди вона іде?

Премудрий Соломон дуже коротко й влучно сказав про одну надзвичайно важливу особливість людини: у її серці живе вічність, яку туди вклав Сам Творець. Ким би людина не була: чи дикуном з африканських джунглів, чи всесвітньовідомим мільярдером, у її душі живе почуття вічності, потаємна мрія безсмертя. Саме тому в усі часи в різних суспільствах формувалися свої уявлення про потойбічний світ, у який мріяли потрапити.

Ісус Христос сказав: «Я є дорога, правда і життя». Християнин, який знайшов цю Дорогу, Правду і Життя, повинен розповісти про них іншим. Тому ми вважаємо своїм прямим обов’язком говорити про щасливу вічність з Богом і попереджувати про трагічну долю тих, хто знехтує Господнім закликом.

У твоє серце, читачу, Бог вклав віч¬ність. Збережи її у тимчасовому житті, щоб покласти до Його ніг, коли зустрінешся з Ним у реальній вічності.