|
Роздуми над Словом Божим
Роздуми над Словом Божим
Сторінки 1 2 3 4
Підхід до грошей: ненаситність чи невибагливість, Брюс Вілкінсон, 25.03.2010
Гроші… Здається, що це лише нарізані аркуші паперу, але вони перетворюють друзів у ворогів і викликають настільки серйозні проблеми у багатьох сім’ях, що психологи з сімейних питань однодушно вважають, що гроші є однією з головних причин розлучень. >>>
Цар, який боявся Івана, Ярл Пейсті, 25.03.2010
Життя Ірода свідчить нам про те, що один несповіданий гріх здатний утримати людину від Царства Божого і погубити її навічно у пеклі. Така печальна доля людини, про яку сказано, що вона робила немало для виправлення свого життя. Але, на жаль, вся трагедія полягає у тому, що цього було недостатньо. >>>
Трагедія в сім`ї первосвященика Аарона, Василь Боєчко
У 8-9 розділах Третьої Книги Мойсея описана велична картина посвячення Аарона на служіння первосвященика, а чотирьох його синів — на священицьку службу. Ця подія була настільки величною, що навіть усі жертви цілопалення були спалені Божим вогнем з неба. Але буквально перші рядки наступного розділу вражають нас жахливою трагедією, що сталася в цьому щасливому сімействі. >>>
Стратити не можна помилувати, Геннадій Мохненко
Багато хто пам’ятає казку «Країна невивчених уроків». Коротко нагадаю зміст цієї історії. Добра (для ув’язненого) новина спочатку звучала так: «Стратити не можна, помилувати». Але через брак знань граматики кома була зміщена всього лише на два слова лівіше. Малопомітний розділовий знак, будучи переставленим всього лише на сім літер убік, докорінно змінив суть речення. Вістка про спасіння перетворилася на указ про смертну кару. Блага вістка через зміщення акцентів втратила свій характер. У цій казковій історії є одна дуже важлива для християн істина. >>>
Проблеми рівності, або Закономірність підпорядкування, Микола Синюк, 16.03.2010
Мої ровесники ще добре пам’ятають епоху «розвинутого соціалізму». Тоталітарна, атеїстична система, просякнута демагогією та брехнею, послуговувалася гаслами, що аж ніяк не були схожі за своєю ідейною суттю на облудну личину комуно-більшовицької пропоганди. Особливо у травневі та жовтневі дні, коли криваво-червоний колір ставав домінуючим, одним з багатьох гасел, що прикрашали багатотисячні колони демонстрантів, був: «Мир, свобода, рівність, братерство, щастя». >>>
Сущий Бог, Дмитро Безпалов, 22.09.2009
Вельми принизливо доводити існування Бога. Це схоже на те, як малого хлопчака одного разу запитали: «Скажи-но, яким родичем для тебе є твій батько?» — «Не знаю. Але він вже давно у нас живе!» — відповів хлопчик. Бог вічно сущий. Він — Творець всіх видимих і невидимих світів. Немає потреби писати книги про існування Бога; все Його безсловесне творіння свідчить про Його велич. А як з тими, хто пише книги проти Бога, зовсім заперечуючи Його? Немає потреби відповідати їм. Кожна людина знає і відчуває свого Творця, тому що людина має безсмертну душу. Навіть дикуни і то виготовляють собі різні образи для поклоніння, відчуваючи, що комусь вищому треба поклонятися. >>>
Чому Біблія — істинне Слово Боже, Ольга Міцевська, 22.09.2009
Нині в нашій країні вельми популярно тримати на своїй полиці Біблію. У декого вона стоїть поміж розпутством Гі де Мопассана, психологізмом Достоєвського і епічністю Вергілієвої «Енеїди». У декого поряд з Кораном, Ведами та Упанішадами і працями древнього Конфуція. Ця книга вважається просто літературним твором, хай навіть шедевром, який варто прочитати для розширення кругозору, але навряд чи вдасться повністю зрозуміти. Або черговою релігійною книгою, яку треба приймати «без розуміння, просто як догму». Звичайно, «легенди» про створення світу, про небесну манну і десять заповідей, вивчення яких входить у шкільну програму, — це просто, але те, про що йдеться далі, «нормальна людина зрозуміти не може». >>>
Поклоніння в істині, Джон Бівер, 22.09.2009
В Біблії розкриті основні істини, необхідні людині в її житті. Про ці істини йдеться з Книги Буття до Книги Об’явлення. Одна з таких істин — пристрасне бажання Бога мати спілкування з людиною і наблизити її до Себе. Бог дійсно хоче наблизитися до нас, причому хоче цього більше, ніж ми! Ісус каже нам, що «наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді (в іншому перекладі «істині»), бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Ів. 4:23-24). Грецьке слово «істина», яке вживається тут, звучить як «алетейя». Вайн дає таке тлумачення цьому слову: «Реальність, що лежить в основі видимого чи того, що здається. Проявлена і достовірна сутність питання». >>>
Істина зробить вас вільними, Ліза Бівер, 22.09.2009
Щоб піднятися на цей рівень істини, нам треба вийти за межі того, що зветься людською думкою. Треба досягати істини, яка здатна реформувати нас, може принести зцілення і відновлення, яка несе в собі насіння життя, авторитет якої перевищує авторитет будь-якої іншої відомої на сьогодні істини чи якоїсь культурної течії, котра має різні варіанти і змінюється через примхи людей і засобів масової інформації. Справжня істина не може змінюватися. Вона має бути поза часом. Це має бути древня істина, яка існувала до нас і буде існувати після. Це має бути вічна істина. >>>
Спокуса хреста, Сергій Титар, 22.09.2009
Жодну іншу людину не згадували так часто, як Ісуса Назарянина; ніяке інше ім’я не було темою таких жорстких суперечок; ні за кого іншого так не переслідували людей. Віра чи невір’я в це ім’я є головним критерієм у вирішенні вічності людини. Прийде час, коли Ісус розділить цей світ на оправданих і засуджених… Отже, Ісус має стати спасінням для одних і спокусою для інших. >>>
Судилище Христове, Сергій Вітюков, 12.06.2009
Я хотів би говорити про те, що не дуже подобається багатьом, — про християн перед судовим престолом Христа. Люди по-різному ставляться до цього: дехто не хоче й чути про це, дехто боїться, дехто до кінця не розуміє принципів суду Христового. Та все ж таки, я вважаю, що більшість щирих християн вважають цей суд — дивовижною та радісною подією. В Бога є багато імен, багато позицій та титулів. І одним з таким імен є Бог-Суддя справедливий. Він Суддя, це Його характер, Його атрибут. Біблія свідчить, що «справедливість та право — підстава престолу Його» (див. Пс. 97:2). Ми часто говоримо про Бога як милуючого, але Його престол стоїть не на милості, а на справедливості і правосудді. >>>
Три суди, Юрій Вавринюк, 12.06.2009
Одного дня колега приніс мені телефонну трубку: «Тут хочуть поговорити зі священиком». Хоча я і не священик, але, розуміючи, що просто так дзвонити не будуть, трубку взяв. Жінка, у голосі якої відчувалися ледь помітні нотки неспокою, шукала священнослужителя, щоб отримати пораду. І коли я відповів, що в міру своїх можливостей постараюся допомогти їй, жінка відразу ж почала розповідати про свою проблему. >>>
Доки не судиш? Сергій Головін, 12.06.2009
Двадцять перший розділ Євангелії від Матвія не вписується у наше звичне уявлення про Ісуса. Ми звикли уявляти Його з обіймами, розпростертими назустріч всім струдженим та обтяженим, які прагнуть спокою. З розпростертими руками, щоб обійняти і благословити дітей, яким належить Царство Небесне. З розпростертими вздовж поперечного бруса хреста, на якому Він викупляє вину всіх грішників. Наш милий образ доброго Ісуса — Ісуса, Який закликає, а не відкидає і не проганяє грішників. Але Євангелія іноді готує нам сюрпризи. >>>
День суду, Девід Вілкерсон, 12.06.2009
Апостол Павло був одним з найбільш вірних Господніх служителів. І я вважаю, що за його вірністю стояли три важливі чесноти: надія, любов і Божий страх. Павло мав благословенну надію на вічне життя, яка спонукувала його до вірності. Він також мав велику любов до Христа. Але Павлова вірність була зумовлена ще чимось: благоговійним страхом перед часом, коли він стане перед Суддею світу в День суду! Нині переважна більшість християн володіє тільки першими двома чеснотами. Фактично, кожен віруючий стверджує, що має надію на вічне життя; з усією щирістю каже: «Я знаю, що люблю Ісуса всім своїм серцем». Але щось губиться в ці останні дні — третя чеснота, яка спонукує до вірності, — благоговійне усвідомлення того, що в один день ми станемо перед Святим Богом і дамо звіт за кожен наш мотив, кожну думку і дію. >>>
Пророк Ілля — людина, слухняна Богові, Леонід Якобчук, 12.06.2009
Пророк Ілля був людиною, яка відкрито виступила проти царя і цілої країни, що потопала в ідолослужінні, в моральному і духовному занепаді. Ілля виступив проти всього цього. Але що може одна людина? >>>
Життєва марнота, Василь Попудник, 28.04.2009
Марнота (або суєта), згідно тлумачного словника російської мови, — «всё тщетное, пустое, не имеющее истинной ценности, прах: пред лицом смерти всё стало прах и суета», — це по-перше. По-друге: «Торопливые и беспорядочные хлопоты, излишняя торопливость в движениях, в работе, в поведении». В Біблії, в книзі Еклезіяста, визначенню терміну «суєта» присвячено багато віршів. І мудрецем-царем Соломоном зроблений висновок: «Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!» (Екл. 1:2) То невже (згідно висновку Соломона) «все марнота» — без винятку? >>>
Благословення підзвітністю, Богдан Галюк, 28.04.2009
Для чого людині бути комусь підзвітною? Чи не є це приниженням моєї власної гідності? Чи не можу я жити, як мені заманеться, і нікому не давати за це звіт?
Саме такі запитання виникають у людини, коли мова заходить про підзвітність. Як правило, людська природа не хоче змиритися із цією думкою. Ось така вона зіпсована гріхом людська природа! Однак Бог у Своїй великій милості задумав для людини благословення у підзвітності. >>>
Випробування пророцтв, Василь Боєчко, 28.04.2009
Ці слова будуть небажаними для самозваних фальшивих пророків, які міцно захопили та утримують узурповану ними монополію в багатьох общинах Церкви Христової. Але головна моя мета — знайти та передати народові Божому біблійні критерії та засади дарів Святого Духа, а не догоджувати чи принижувати кого би то не було. У питанні випробування пророцтва Біблія дає нам дуже багато підстав як у Старому, так і в Новому Заповіті. >>>
Чи так говорить Господь?, Джон Бівер, 28.04.2009
Павло вважав за свій обов’язок не тільки вчити, але й застерігати нас (див. Кол. 1:28). Вчення будує нас, а застереження захищає. Якщо нас будуть лише вчити, не попереджуючи про небезпеку, ми втратимо все те, що набули в процесі навчання. Це правда незалежно від того, наскільки здоровим та великим є вчення. Соломон, найбільш мудрий та найбільш великий із вчителів, перестав прислухатися до Божих застережень і звернувся до ідолів.
У своєму останньому зверненні до старійшин в Ефесі Павло підкреслив, що необхідно постійно попереджувати отару про небезпеку. Він приводить в приклад себе: «Пильнуйте, пам’ятаючи, що кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки» >>>
Як Бог говорить через пророцтво, Михайло Мокієнко, 18.04.2009
В останній книзі Нового Заповіту, Об’явленні, в посланні до семи церков, є декілька загальних закликів, і один з них: «Хто має вуха, нехай слухає, що Дух говорить церквам». Тому, на мій погляд, слова апостола Павла про те, щоб дбати про любов і бажати духовних дарів, а найбільше — щоб пророкувати, повинні бути заново переосмислені, освіжені у нашому духовному сприйнятті, у проповіді і вченні в церквах. >>>
Сторінки 1 2 3 4
|
