«Акорди любові»

«Акорди любові» — назва програми літнього християнського майданчика для дітей 2016 року. Девізом програми стали слова з Біблії: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Притчі 4:23).

Усе велике бере свій початок із маленького. Кожен із нас розуміє, що діти та молодь — це майбутнє як церкви, так і країни. Є велика ймовірність того, що чим більше дітей із самого дитинства чутимуть про Бога, то тим більше молоді долучатиметься до числа спасенних, творячи благословенне майбутнє церков та країни загалом. Історії покаяння дівчат та юнаків — яскраве свідчення того, як через проповідь Євангелії в дитячих християнських таборах Бог змінює серця дітей.

Ірина Рузак, координатор літніх християнських майданчиків для дітей
Одним із методів проповіді Євангелії дітям є проведення літніх християнських таборів. Основна їхня мета — донести дітям Євангелію, змінити не лише поведінку дітей, але й напрямок їхнього мислення.

Для того, щоб донести Божу істину та любов до дитячих сердець, працівники таборів використовують різні методи. Головний метод — любов. Молоді брати та сестри, які займаються з дітками, повинні любити їх і сприймати такими, якими вони є. Учні, які відчувають, що ними цікавляться і їх люблять, спроможні на велику внутрішню мотивацію в пошуках Бога у своєму житті.

Є декілька методів передавання Біблійної істини дітям:

1. Молитва. Під час проведення табору християнська молодь приділяє багато уваги молитві. З молитви розпочинається програма, обід та Біблійні історії. Наставники моляться вголос, а дітки повторюють слова молитви за ними. Завдяки цьому діти вчаться молитися й приходити до Бога як до свого Батька.

2. Біблійні історії. Головним атрибутом будь-якого християнського майданчика для дітей є розповідь із Біблії. Зазвичай наставники дуже серйозно готуються до викладу біблійної історії. Вони багато моляться, щоб розказана дітям духовна істина могла змінювати їхнє життя. Основною темою табору завжди є тема спасіння через віру в Ісуса Христа. Через біблійні історії діти дізнаються про Бога та сенс життя.

3. Конкурси. Для кращого запа­м’ятовування біблійної історії наставники часто використовують конкурси. Вони спонукають дітей швидко пригадувати деталі розповіді, за що отримують невеличкі подарунки для заохочення. Крім цього, є багато творчих конкурсів, у яких діти проявляють свої вміння й себе як особистість. У такі хвилини вчителі табору наголошують дітям на те, що кожна людина є особливим творінням Божим.

4. Спортивні та загально-табірні ігри. Метод ігор дозволяє наставникам краще викласти біблійну істину. Зазвичай в іграх діти вчаться прощати, проявляти смирення та поважати один одного. Після кожної гри спортивний інструктор робить висновок і закликає дітей більше й більше виявляти любов один до одного.

5. Спів. Християнські дитячі пісні — один із найефективніших методів якнайкраще засвоїти Біблійну істину, яку протягом дня викладали для дітей наставники. Пісні є різної тематики. Це любов Божа, прощення, сила молитви, пошана до батьків та дружба. У співі діти вчаться славити Бога. Дуже часто, коли хлопчики та дівчатка співають, у них можна помітити талант до цього служіння.

6. Рукоділля. Вироби з різних матеріалів дозволяють дітям не лише розвиватися творчо, але й знову й знову повторювати вивчений матеріал протягом дня табору. Зроблені вироби руками дітей часто підкреслюють вивчену біблійну істину. На саморобних рамках для фото, коробках та блокнотиках діти наклеюють вірші зі Слова Божого.

Кожен метод, який використовують працівники в літніх християнських майданчиках для дітей, по-своєму цікавий та особливий. Найосновніше — ці методи допомагають краще засвоїти біблійну істину, яку діти чують протягом дня. Це як нитка, яка все з’єднує в одне — у досягнення Євангелією дитячих сердець. Свідчення цього — змінені серця дітей та їхнє прагнення служити Богові.

Світлана Каразія, 18 років, студентка 2 курсу Рівненського державного гуманітарного університету
Моя історія покаяння бере свій початок із літніх християнських майданчиків, які цьогоріч активно проводила молодь «Церкви Христа-Спасителя» міста Луцька. Я народилася в сім’ї, яка визнавала православні віросповідні традиції. Однак у мене була віруюча бабуся — член церкви п’ятидесятників у селищі Колки. Усіх своїх онуків, у тому числі й мене, вона завжди брала на зібрання, часто розповідала біблійні історії та свідчення людей, які повірили в Ісуса Христа. З дитинства я розуміла, що мені потрібен Бог, але захоплення світськими речами брали наді мною гору.

Закінчуючи перший курс навчального закладу в м. Рівному, я стала планувати проведення літа, але в Бога, як виявилося згодом, був свій план. Мені запропонували роботу на всі літні канікули. Довго вагаючись, я все-таки відмовилася від цієї пропозиції. Як розумію тепер, Бог керував моїми бажаннями. Неочікуваною пропозицією стало запрошення моєї двоюрідної сестри провести з християнською молоддю літній майданчик для дітей. Його мета — розповідати дітям про Бога. Без будь-яких вагань я погодилася. Це був літній християнський майданчик для дітей у с. Шпиколоси Львівської області. Мене дуже здивувало, як віддано служать Богу молоді хлопці та дівчата. Я бачила, з якою великою любов’ю вони розповідають діткам про Бога. Я відчула, що це справді єдина команда, де всі підтримують один одного. Мене вразила щирість християнської молоді, тому я відразу з ними подружилися.

Я пам’ятаю вечір, коли ми з молоддю спілкувалися, співали пісні, кожен розповідав про себе та своє служіння в церкві. Я сиділа й думала, що ж я скажу і яку відповідь дам на питання: «Чим я послужила Богові?» Коли я розповідала про себе, то сказала: «Я шукаю Бога!» Господь почув мене! Він не забарився з відповіддю!

Згодом я поїхала в ще один табір, який християнська молодь «Церкви Христа-Спасителя» м. Луцька проводила в с. Бокійма Рівненської області. У цьому таборі Бог також змінював моє серце. Під час служіння діткам я спілкувалася з братами та сестрами, через яких до мене промовляв Бог. Це був особливий табір для мене! Тут я познайомилася з дівчинкою Аліною. Їй було 9 років, на жаль, вона була з неблагополучної сім’ї. Протягом трьох днів я активно спілкувалася з Аліною. Вона розказувала мені, що з нею ніхто не хоче дружити. У дівчинки зовсім не було друзів. Вона часто мене обіймала. Мене дивувало те, як дівчинка, від якої всі відвертаються, може віддавати стільки любові та тепла. У цій дитині я побачила Ісуса. За цей час я дуже полюбила діток і молодь, з якою трудилася на ниві Божій.

Мені запропонували поїхати на Полтавщину. Я погодилась і з нетерпінням чекала поїздки. Там Бог продовжував змінювати моє серце. На третій день мені запропонували розповісти дітям про розп’яття Ісуса Христа. Я готувалася й у молитві просила Бога, щоб через мої вуста Він промовив до діток. Я дуже хотіла щоб те, що я буду казати, торкнулося їхніх сердець. Коли розповідала діткам про страждання Ісуса Христа, я стала усвідомлювати, що Бог чекає і мого покаяння, що Він любить мене й хоче мені простити. Під час тієї розповіді я зрозуміла, якою дорогою ціною викуплена!

Тверде рішення служити Богові я прийняла в с. Згорани, де для працівників християнських літніх таборів проводилася звітна зустріч з питань дитячої євангелізації. Під час свідчень братів і сестер я також відчула поклик засвідчити про зміни у своєму серці. Молодь звершила молитву за мене. У цій молитві я пообіцяла служити Богові все своє життя, бо вирішила твердо йти за Христом.

Після покаяння моє життя стало змінюватися. Бог подарував мені справжніх друзів. Сьогодні Він використовує мене для праці на Своїй ниві та кожен день проявляє Свою милість наді мною. Я дякую Богові за своє спасіння! Я вірю, що праця в християнських дитячих таборах не даремна. Боже Слово, яке було посіяне в дитячих серцях, обов’язково дасть плід, як це сталося зі мною.

Ілона Ришко, 15 років, студентка 1 курсу міста Кременець Тернопільської області
Уперше я потрапила в літній християнський табір у своєму селі, де проживаю до сьогодні з родиною. Це с. Вовковиї Демидівського району Рівненської області. У восьмирічному віці сусідський хлопчик з віруючої сім’ї запросив мене в табір у нашому селі, який проводила християнська молодь. З того часу аж до сьогодні я беру активну участь у таких заходах.

Перші мої враження від християнського табору для дітей неможливо описати декількома словами. З кожним роком вони були різні. До прикладу, з 8 до 13 років мені подобалося співати християнські дитячі пісні, яких нас навчали в таборі. Пам’ятаю, як після кожного дня християнського майданчика я приходила додому й співала їх мамі. Їй це дуже подобалося. Також без моєї уваги ніколи не були залишені спортивні ігри та вивчення «золотих віршиків» з Біблії. У старшому віці мені дуже подобалися біблійні історії, які всім дітям табору розповідали наставники. Після цих історій у мене виникало багато питань, пов’язаних з пошуком Бога. Наставники завжди проявляли до дітей любов. Вони були привітними до нас. Коли я чогось не розуміла, то запитувала в них — і вони з радістю пояснювали мені Біблійні істини. Я все більше й більше цікавилася питанням щирої віри в Бога. Починала розуміти, що потрібно без вагань вірити в Ісуса та віддати Йому на служіння своє життя!

Коли літній християнський майданчик для дітей закінчувався, я час від часу молилася вдома. У молитвах мене часто підтримував мій рідний брат, який на той час також цікавився питаннями віри. Бувало, що ми разом із ним читали Біблію та молилися. Кожного разу, коли завершувався табір, я сумувала за наставниками та гарно проведеним часом із ними. З християнською молоддю завжди було цікаво розмовляти про Бога, співати та грати в ігри.

Відвідування християнських літніх майданчиків спонукало мене задумуватися над існуванням Бога та Його силою в житті людини. Тепер я час від часу відвідую зібрання християн віри євангельської у своєму селі. Я бажаю віддати своє життя на служіння Богові. Я дуже серйозно ставлюся до цього питання, адже не хочу зрадити Бога, а твердо йти за Ним.

Я дякую Богові та християнській молоді, що вони неодноразово проводили табори для діток у моєму селі. Завдяки цьому служінню я з кожним разом все більше й більше дізнавалася про Бога та сенс життя. Я побачила, як щиро та віддано молодь служить Богові в літніх християнських таборах для діток. Дякую Богові за все, що є в моєму житті!

Валентин Федонюк, 18 років, 2-й курс Львівської філії національно-транспортного університету
У 13 років я вперше потрапив на християнський літній майданчик для дітей у селі Пустомити Горохівського р-ну Волинської області. Про табір я дізнався від своєї бабусі, яка відвідувала зібрання віруючих. Саме в церкві вона почула оголошення про проведення християнського табору для дітей, тому повідомила мене про це. Найбільше, що вразило в перші дні табору, — це християнська молодь. Мені було дуже приємно проводити час із молодими хлопцями та дівчатами, які так щиро вірили в Бога. За їхніми словами, манерою поведінки та ставленням до дітей я розумів, що ця молодь особлива. Велике захоплення в мене викликала християнська музика. Я дуже любив співати в таборі!

Християнська молодь, яка проводила в нашому селі табір, власним поводженням показала мені, як це добре служити Богові. Інколи разом із бабусею я відвідував зібрання віруючих, але робив це з примусу або ж на прохання бабусі. У місцевій церкві було мало молоді — переважали люди похилого віку. Дивлячись на це, у мене не виникало бажання служити Богові. Мені здавалося, що це не для мене. Я просто не уявляв себе християнином. Усе, чого мені хотілося, — це якнайшвидше досягти повноліття й зробити вибір на користь власних бажань. На той час роль хлопця-забіяки, футбол та друзі були для мене сенсом життя. Саме після літнього християнського табору для дітей у мене кардинально змінився погляд на християнське життя. Проводячи час з християнською молоддю в таборі, я наче відчув себе частинкою їхнього служіння. Вони раділи життю, славили Бога та приносили Йому плоди своїм служінням для дітей. Я побачив, що бути християнином у молодому віці не так вже й погано, навпаки — це радісно. Мені захотілося також робити щось добре для Бога та людей.

Відвідування зібрань з бабусею та християнський табір для дітей підштовхнули мене до пошуку Бога. Я почав задумуватися над власним життям. Трохи подорослішавши, я зрозумів, що маю велику потребу в Богові. Мені вже не приносили радість ті мирські речі, якими я захоплювався раніше. Подумки я звертався до Бога в молитві, читав Біблію, через що все більше й більше хотів служити Йому. Одного вечора вдома, коли мені було 15 років, у мене з’явилося велике бажання помолитися. Саме тоді Бог хрестив мене Духом Святим, а на другий день, відвідавши зібрання в церкві, я пережив ще більшу присутність Бога через Дух Святий. Я радів тим, що Бог має справу зі мною. Після цього я вирішив твердо йти за Богом. 12 липня 2015 року в 16 років я прийняв водне хрещення по вірі. Усім своїм життям я бажаю славити Бога. З кожним днем я все більше й більше ціную тією дорогою, якою веде мене Бог!

«Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!» — такі слова Христос промовив до Своїх учнів, які забороняли батькам приносити до Нього діток. Ісус як ніхто інший розуміє дітей, їхні страхи та переживання, адже Він і сам був дитиною. Для Нього не є байдужою душа дитини, яка особливо потребує Божої любові та спасіння. Давайте ревно молитися за дітей! Саме через нас Бог бажає рятувати дитячі душі від гріха!

Підготувала Галина ФУРМАН

"Благовісник", 4,2016