Благовісник

Християни, які змінили світ

У різних галузях суспільної діяльності були генії, винаходи яких врятували багато життів або дали небувалий поштовх для розвитку людства. Ми часто не замислюємося, що дуже багато з них були глибоко віруючими людьми, які мотивувалися у своїх творчих пошуках покликанням від Бога, черпали мудрість та натхнення з Біблії. Особливо це стосується сфер, які пов’язані зі служінням ближньому, що є одним із головних постулатів вчення Христа. До вашої уваги — лише кілька імен талановитих християн, які залишили глибокий слід у світовій історії.

Гаррієт Бічер Стоу й скасування рабства

Книга Гаррієт Бічер Стоу «Хатина дядька Тома», яка відображає страждання поневолених американцями негрів, привернула увагу всього світу до трагедії рабства. Але не всім відомо, що саме християнські мотиви спонукали письменницю написати такий викривальний роман проти рабовласництва.

Гаррієт описує дядька Тома, раба, жорстоко побитого своїм власником. Але він відмовляється від помсти, до якої його закликають інші раби. Він лишається вірним обітницям Христа до самої смерті.

У книзі наведені численні цитати з Біблії. На переповнених емоціями сторінках авторка розкриває глибоку духовну суперечність: як можуть поєднуватися християнські цінності й практика рабовласництва? Якось, зустрівши Гаррієт, один капітан сказав їй, що хоче потиснути руку, яка написала «Хатину дядька Тома». «Її написав Бог, — відповіла жінка. — Я просто записувала під диктовку».

Своїм романом письменниця зробила великий вклад у розхитування основ рабовласництва в Америці. Його популярність високо піднесла ідею свободи рабів як неминучої з моральної та історичної точок зору.

Фрідріх Фребель і дитячі садки

Дитяча освіта отримала особливий розвиток через діяльність німецького педагога Фрідріха Фребеля (1782-1852) — засновника дитячих садків. Він був сином лютеранського пастора й вірив, що Бог встановив зв’язок між людиною та природою. Він вважав, що потрібно вчити цьому дітей із раннього віку.

Будучи дитиною, Фрідріх часто допомагав батькові в сімейному саду. Зрештою, цей досвід несподівано знайшов застосування у сфері освіти. Якось, гуляючи в горах, чоловік роздумував про школу, яка б дозволила маленьким дітям рости в дитячому саду під наглядом досвідченого садівника (вчителя).

Педагоги як християнських, так і світських шкіл запозичили нововведення Фрідріха Фребеля — дитячий садок, який був придуманий під впливом релігійних мотивів. Сьогодні дитячі садки є майже в усіх індустріальних країнах. Христос із допомого Фребеля вчергове вплинув на світ і змінив його у сфері дошкільної освіти.

Луї Брайль і освіта для сліпих

Відомо, що вже в IV ст. християни мали кілька притулків для сліпих. У 630 році в Єрусалимі був побудований «тифлокомій» (typholos — сліпий, komeo — піклуватися). У ХІІІ ст. святий Людовік побудував у Парижі знаменитий «Притулок для трьохсот сліпих».

У ХVІ ст. були перші спроби навчити сліпих читати випуклі літери на воску чи дереві. Але найбільш значимий крок уперед у справі освіти сліпих зробив у XІХ ст. фанцуз Луї Брайль (1809-1852), вірний християнин. Він втратив зір у віці трьох років у результаті нещасного випадку — проколовши ліве око в шорній майстерні свого батька в Куврі. Травма була настільки серйозною, що інфекція перекинулася на інше око — і Луї повністю втратив зір.

На хлопчика сильно вплинуло благочестиве християнське життя його батька. Іноді той у майстерні вирізав зі шкіри зображення Ісуса для сина. Луї щонеділі відвідував месу й ще підлітком став професійним церковним органістом — це заняття приносило йому велику радість. У паризькій школі для сліпих Валентина Гаюї він навчився читати.

Великі винаходи в історії рідко відбувалися без попередніх спроб задовольнити певну суспільну потребу. Це стосується й творіння Брайля. Якось він натрапив на випуклі точки Шарля Барб’є, які використовувалися для читання військових послань у нічний час. Але вони були незграбні та незручні. Луї став проводити багато часу, намагаючись придумати кращий спосіб для читання, часто — цілі ночі без сну. Надихнувшись методом Барб’є, він винайшов свою власну систему випуклих точок, зроблених шпилькою.

У 1834 році Луї Брайль подарував світу сліпих комбінації із шести рельєфних точок (три на дві) на кожну літеру алфавіту, а 1844 року його система була офіційно визнана французькою владою.

На перший погляд, досягнення Брайля можуть здатися зовсім не пов’язаним з християнством. Але він сам вважав свою роботу божественним покликанням. На смертному одрі він сказав: «Я певен, що моє завдання на землі виконане. Учора я відчув найвищу радість: Бог просвітив мої очі славною надією вічного життя». Завдяки Луї Брайлю та духу Ісуса Христа сьогодні мільйони сліпих можуть «бачити» кінчиками пальців.

Гвідо д’Ареццо й нотний стан

Аж до початку Х ст. церковний спів був переважно монофонічним. Значні зміни відбулися, коли французький монах-бенедиктинець Убальдус Хукбальд описав музику нової форми, яка отримала назву поліфонічної (коли дві або більше мелодійні лінії звучать паралельно в гармонії).

Через століття був зроблений ще один дуже важливий крок у розвитку поліфонії: інший монах з Італії Гвідо д’Ареццо (близько 995-1050) ввів у вжиток чотирилінійний нотний стан, на якому можна було відмічати висоту нот. Завдяки цьому винаходу музиканти отримали можливість записувати музику на папері.

Гвідо д’Ареццо також винайшов систему під назвою «сольмізація», яка мала шість складів: ut (do), re, mi, fa, sol, la, які використовуються до сьогодні. Пізніше музиканти додали ще дві ноти: ti (si) та do. Нововведення Гвідо зіграло таку ж визначальну роль у розвитку музики, як писемність — у розвитку літератури.

Сьогодні краса поліфонічного звучання сприймається як щось звичне. Але музика не завжди була такою. Без внеску Хукбальда та д’Ареццо людство ніколи б не отримало «Страстей за Матвієм» Баха чи «Месії» Генделя.

Флоренс Найтінгейл і медсестринська справа

З появою християнських лікарень, звичайно, виникла потреба в догляді за хворими. Є поодинокі свідчення, що спочатку цю роль виконували вдови, диякониси та незаміжні дівчата. У Середні віки доглядальницями були здебільшого монахині.

Переломні зрушення в цій справі були досягнуті зусиллями лютеранського пастора з Кайзерверта Теодора Фліднера. Його справа милосердя почалася з піклування про самотнього ув’язненого, який у 1833 році жив у літній хатині на задньому подвір’ї пастора. Служіння Фліднера набирало обертів і привело до створення лікарні на 100 ліжок. Він також заснував орден лютеранських дияконис, до якого входили здебільшого селянки, яких він навчав медсестринській справі. Його лікарня й сестри милосердя стали відомими по цілій Європі та привернули уваги молодої англійки Флоренс Найтінгейл (1820-1910), яка мріяла стати медсестрою.

Флоренс поїхала в Кайзерверт, щоб ознайомитися з роботою Фліднера в медичній галузі. На неї справив велике враження християнський дух дияконис та їхнього керівника. Незважаючи на те, що багаті батьки дівчини не схвалювали її зацікавлення професією медсестри, вона була тверда у своєму рішенні й описувала свої почуття як «відвагу, коли вже нічого їй не зможе завадити».

1854 року Флоренс Найтінгейл поїхала в Крим на берег Чорного моря. Там вона доглядала за британськими солдатами, пораненими на Кримській війні. Іноді їй доводилося бути 24 години на ногах, вісім годин на день — на колінах, перев’язуючи рани. Вона також надавала пацієнтам моральну допомогу, писала листи їхнім сім’ям.

Після війни Флоренс, яку стали називати «Зіркою сходу», повернулася на батьківщину національною героїнею. Решту 50 років свого життя вона присвятила просуванню лікарняної реформи щодо адміністрування та медсестринської справи. 1860 року вона заснувала школу медсестер у лікарні св. Хоми в Лондоні. Ця скромна співчутлива жінка, спонукувана Христовою любов’ю та бажанням служити зболеним людям, піднесла мистецтво догляду за хворими до небаченого доти рівня та високої кваліфікації. Тисячі шкіл для медсестер потім були засновані саме на її принципах.

Такого результату Флоренс Найтінгейл досягла, мотивована християнськими цінностями. Вона казала: «Царство Боже всередині нас, але ми повинні досягнути його й зовні».

Луї Пастер і бактеріологія

Хоча Луї Пастер (1822-1895) був хіміком і мікробіологом, його відкриття бактерій мало неоціненне значення для медицини. Завдяки йому лікарі змогли врятувати мільйони людських життів.

Проводячи досліди в лабораторії, цей обдарований християнин довів, що бактерії викликають бродіння, розкладання харчових продуктів і зараження ран. Він також продемонстрував ефективність застосування антисептиків, успішно лікував від сказу, розпочав профілактичне щеплення й подарував світу метод пастеризації, названий на його честь.

Крім того, його дослідження заперечили давню гіпотезу про самозародження деяких форм життя й привели до концепції біогенезу (живе походить лише від живого).

Наукові відкриття не затьмарили віри Луї Пастера. Він казав: «Чим більше я пізнаю, тим більше віра наближається до віри бретонських селян». Помираючи, він однією рукою тримав руку дружини, а в другій стискав розп’яття.

Із книги Альвіна Шмідта «Як християнство змінило світ»

"Благовісник", 3,2020