Роздуми над Словом Божим

Позиція Івана Хрестителя

Біографи відомого українського філософа і поета Григорія Сковороди відмічають його особливе ставлення до Біблії. Він був освіченою людиною, успішно закінчив Києво-Могилянську академію і до кінця свого життя не розлучався з Біблією. Розповідають, що Сковорода ходив від села до села і читав та пояснював Слово Боже неграмотним людям, яких у той час було дуже багато. Саме під впливом Біблії він написав:

Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова.
…А мні одна только в світі дума,
Как би умерти мні не без ума.

Він глибоко усвідомлював, що без Бога і без Біблії людство пропаде, деградує, знищить саме себе і все творіння, що оточує його.

Нині на наших очах відбувається багато протиприродного. Ми часто стверджуємо, що ці події не залежать від нас, що ми не можемо змінити ситуації, яка наближається до апокаліптичного завершення. Можливо, у нас немає чіткої життєвої позиції, і саме тому ми поступаємося гріху, розпусті, збоченням і різноманітній аморальності. Але так не повинно бути.

Саме тому на підставі Євангелії, на підставі духовних цінностей, залишених нам Христом, та на підставі здорового глузду я хочу нагадати про чітку позицію нашої християнської віри. Я хочу, щоб кожен з нас зайняв тверду духовну позицію, щоб ми були переконані в істині Божій і змогли впливати на людей навколо нас і на все суспільство.

«Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» Бо він той, що про нього сказав був Ісая-пророк, промовляючи: «Голос того, хто кличе: «В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий. Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої. Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім» (Мт. 3:1-12).

Думаю, що всі, напевно, чули про Божого мужа на ім’я Іван Хреститель, місія якого полягала в тому, щоб приготувати дорогу для Ісуса Христа. І він, за допомогою Святого Духа, що пробував у ньому, виконав цю місію до кінця. Я не випадково згадав про цього Божого чоловіка. Його духовна постать на межі Старого і Нового заповітів виявила тверду і непохитну позицію настільки сміливо, що Сам Господь засвідчив про нього: «Між народженими від жінок не було більшого за Івана Хрестителя!»

Розгляньмо Іванову позицію більш детально. Найперше, що впадає нам у вічі, — це його високий духовний і моральний авторитет. У свої 30 років Іван потужно впливав на тисячі людей. Люди великими натовпами йшли до Йордану слухати його проповідь. І після прийняття його слів, вони масово хрестилися в Йордані. Друге, що характеризує цього чоловіка, це сміливість та відважність. Нелегко було заявити тисячам людей: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» Нам потрібно враховувати, що перед Іваном стояли не атеїсти чи якісь далекі від віри люди. Ні, серед них було багато таких, які знали Закон Божий, називали себе дітьми Авраама — нащадками глибоко віруючого патріарха — друга Божого. Та Іван сміливо заявив, що їм потрібно покаятися. Іншими словами, цей заклик звучав так: «Змініть свої думки, змініть свій стиль життя, поверніться до Бога лицем, а не спиною. Перестаньте робити зло, перестаньте обманювати, лицемірити, вбивати та красти. Зверніть з дороги беззаконня на дорогу правди!»

Це смілива позиція. Але наша сміливість має бути насамперед звернена до нас самих. Яка користь, що я буду всіх кликати до покаяння, а сам буду жити в гріхах? Це чистої води лицемірство. Іван був щирим і чесним. Його позиція була підкріплена високим духовним авторитетом. Він мав повне право заявити: «Покайтесь!» Цей муж добре знав, з чого починається дорога до успіху, до миру, до спасіння!
Чимало людей в Україні хочуть мати успіх, добро, заможність, процвітання. Один поперед одного з різних трибун, високих і не дуже, люди виголошують повчальні слова про те, як треба жити, як вийти з кризи, які треба вжити заходи, щоб всім було добре. Але ніхто не хоче починати з найголовнішого — із покаяння. Ніхто не закликає: «Покайтеся, шановні, і Бог поверне нам розум і благословить нас, маловірних!» А покаяння, ой, як необхідне сьогодні всім нам, від найвищого урядовця до найпростішого робітника чи селянина. Хто в нас, в Україні каявся за руйнування храмів та церков? За голодомори і братовбивчі війни? За війну проти Бога і християн? За сльози сиріт та вдів, за обман масовими безбожними ідеями і лозунгами? Хто кається сьогодні за мільйони абортів — а це ріки невинної крові, які кричать-голосять до неба про жорстокість матерів та грошолюбних так званих «лікарів»-гінекологів? Хто кається за корупцію, яка, немов кропива, буйно розростається та квітне? За сльози бідних дітей, які тисячами втікають із дому, бо там справжнє пекло створили їм їхні власні батьки, які топлять свою душу в ріках алкоголю? Мільйони хлопців та дівчат «сидять на голці», а комусь від цього течуть мільярди на вічну погибель. Хто кається за жорстокість до жінок, до дітей і до ближніх? За зраду один одному, за збочений спосіб життя гомосексуалістів та лесбіянок та багато інших нечистот? За все це потрібно покаятись!

Ще одна важлива деталь твердої позиції Івана: він говорив правду прямо в очі. «Роде зміїний, хто вас напоумив втікати від гніву майбутнього!.. Не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама!», бо вже до коріння дерева сокира прикладена. Кожне дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та й у вогонь вкинене!»

Уявіть собі картину: перед Іваном стоять сотні фарисеїв і садукеїв. Це релігійні партії, які вважали себе ревнителями і захисниками національно-релігійних інтересів свого народу і хотіли хреститися від Івана. Він же не давав їм водного хрещення, бо бачив, що їхня натура повна беззаконня та фальші. Він говорив їм правду прямо в вічі! Оце позиція — сказати людям не те, що їм подобається, а те, що їм конче потрібно для блага душі.

Ще один бік мудрої позиції Івана Хрестителя — він був скромним! «Я хрещу вас водою, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене. Я недостойний понести взуття Йому! Він вас буде хрестити Святим Духом і вогнем!» Маючи високий авторитет, сміливість, відважність, твердість і любов до правди та готовність говорити її прямо, Іван доповнив свою позицію скромністю! Не зухвалістю, не пихатістю, а скромністю! Справжній християнин ніколи не буде висміювати інших людей, не буде хизуватися своєю духовністю чи якоюсь іншою рисою. Він буде мати ясну, чітку й тверду позицію у своїй вірі, любові, доброті до всіх людей. Це та пшениця, яку Господь збере до комори Своєї, а полову (тобто всяку фальш: чи то релігійну, чи людську та земну) спалить вогнем невгасимим!

Яка наша з вами позиція? Він неї залежить доля нашої країни. Від неї залежить стан наших родин, наших церков. Чого буде більше в нашому житті: пшениці чи полови, твердості у відстоюванні біблійних принципів чи порожніх, улесливих слів? Час визначитися на всіх рівнях нашого життя. Бо Суддя живих і мертвих стоїть під дверима і скоро винесе присуд над кожним із нас. І присуд Його буде абсолютно справедливим!

Михайло ПАНОЧКО,
старший єпископ Церкви ХВЄ України,
"Благовісник", 3,2010