Роздуми над Словом Божим

Підхід до грошей: ненаситність чи невибагливість

Гроші… Здається, що це лише нарізані аркуші паперу, але вони перетворюють друзів у ворогів і викликають настільки серйозні проблеми у багатьох сім’ях, що психологи з сімейних питань однодушно вважають, що гроші є однією з головних причин розлучень.

Дехто вважає, що проблема сім’ї у тому, що чоловік любить планувати свої витрати, розкладаючи гроші в окремі конверти і ведучи їх облік, а дружина любить бездумно витрачати їх. Але це тільки видима частина. Ця проблема має більш глибокі корені. Можливо, один винен в одному, а інший — в іншому. І тоді у шлюбі виходить тертя, коли йдеться про гроші. Один звинувачує свого партнера в одному, інший — в іншому.

Але на мить забудьте про свого чоловіка чи дружину і подивіться на себе. Я переглянув усе Писання, шукаючи ключовий уривок, який би розкривав те, чому в сім’ях виникають проблеми з грошима, і спинився на цьому: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте» (Євр. 13:5). На мій погляд, це найважливіше зауваження в Біблії щодо грошей. Фактично все зводиться до того, щоб ми були не грошолюбними, тобто не жадібними, і разом з тим невибагливими.

Проблеми, пов’язані з грошима, тісно переплітаються з цими двома словами.
Поговорімо про грошолюбство. У Біблії є два різні слова, які розкриваються сутність любові до грошей. Українською вони перекладені як грошолюбство та зажерливість (рос. любостяжание). І їх значення повністю протилежне. Це і є ті два корені, які нам треба дослідити. Слово «грошолюбство» виражає любов до грошей в цілому. Такі люди люблять накопичувати гроші. Вони тримають їх у банках чи деінде і не хочуть витрачати ні на що. Коли запитуєш їх, чому, то вони самі не знають, кажуть, що просто треба гроші зберігати на «чорний день». Слово ж «зажерливість» свідчить про любов до грошей, викликану конкретною причиною. Таким людям отримані гроші буквально «пропалюють» кишені, вони отримують гроші для того, щоб їх тратити. В домі таких людей все забите речами, і їх кількість постійно зростає.

Хто ви? Марнотратник? Тоді ви працюєте для того, щоб витрачати. Чи ж ви скнара? І в першому і в другому випадкові, якщо ви втратили відчуття міри, Бог називає вас грошолюбцями, бо вас терзає пристрасть мати більше речей і більше грошей.

Апостол Павло застерігає Тимофія: «Корінь усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тим. 6:10). У цьому уривку сутність любові до грошей полягає у тому, щоб їх накопичувати. Взагалі, хочу зауважити, любов до грошей це дуже природне відчуття для людини. Мені б дуже хотілося побачити таку людину, яка б відмовилася від 500 доларів, запропонованих їй просто так. Але коли людина починає надавати їм надто великого значення, тоді вона постає перед загрозою відходу від віри. Тобто спосіб життя такої людини перед Богом змінюється, якщо її любов до грошей виходить з-під контролю. Я знаю безліч людей, які раніше жили у Господі, але через свою любов до грошей відсунули Бога на задній план, знехтували християнською працею, церквою, сім’єю.

Разом з тим, цей текст нам повідомляє ще про одну важливу деталь. Ці люди не просто відпали від віри, а самі на себе поклали великі страждання. Ми думаємо, що гроші принесуть нам задоволення. Але Біблія вчить нас, що любов до грошей — це джерело багатьох страждань.

«Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток» (1 Тим. 6:17), —застерігає апостол Павло. Сутність цього уривку полягає у тому, на чому ми маємо основувати своє благополуччя: на рахунку в банку чи на Бозі. Якщо я покладаюся на свої гроші, то надіюся на самого себе. Якщо ж ми покладаємося на Бога, що щедро дає нам усе на спожиток, «то щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні» (1 Тим. 6:18). Якщо в корені всіх моїх проблем любов до грошей, то мені необхідно усвідомити, що я не хочу надіятися на Бога. Мною володіє страх, і я переконаний, що сам маю вирішувати свої проблеми. «Чому це я маю бути щедрим?» — можуть думати такі люди. Відповідь на це питання ми знаходимо у 19 вірші: «Щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя». Грецьке слово, яке перекладене тут як «збирати», буквально означає «розміщувати в банку». Бог велить нам роздавати своє багатство, щоб при цьому ми мали змогу збирати собі інший скарб, бо збирати на землі — дуже ненадійно. Тому, якщо ти мудрий, то будеш накопичувати свої скарби там, де вони тобі дійсно знадобляться, тобто у вічності, на небесах.

То ж яка проблема людей, які сповнені грошолюбства? У них немає віри, а отже, ними володіє страх. Вони бояться майбутнього і покладаються на свої гроші, які мають допомогти їм у майбутньому. Такі люди не впевнені у Бозі. І їх чекає невимовна печаль, коли вони звернуться до свого небесного рахунку, в існування якого насправді не вірять, і спробують щось з нього зняти, там буде пусто. Все залишиться тут, на землі.

Але у грошолюбства є й інший бік — марнотратство. Ось як про це йдеться у Писанні: «І озвався до Нього один із народу: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною». А Він відказав йому: «Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?» І промовив до них: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лк. 12:13-15). Зажерливість — це схильність набувати якомога більше різних речей. Але чому цього треба остерігатися. Та тому, що наше життя не залежить він достатку маєтку. Тут йдеться не про самі речі, а про наше ставлення до них. Ісус застерігає: «Бережіться пристрасті до речей, глядіть, як би це не поглинуло вас». Ми день і ніч працюємо, щоб придбати більше речей. Іноді ми вважаємо: «Якщо в мене буде та чи інша річ, моє життя стане кращим». Але Писання свідчить, що життя не залежить від того маєтку, яким ми володіємо. Саме про це говорить Ісус у притчі про багача, в якого «гойно нива вродила була. І міркував він про себе: «Порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: «Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Бог же до нього прорік: «Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?» Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога» (Лк.12:16-21).

Бог каже такій людині: «Ти нерозумний!» Людина може запитати: «Чому ж я нерозумний, я ж успішний бізнесмен!» Але кому дістануться всі твої багатства після твоєї смерті? Не тобі! Хоча багатство могло б бути й твоїм: «Збирайте собі скарби на небі!»

«Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження» (Кол. 3:5). Тут слово зажерливість поставлене в один ряд зі словами, що означають моральну нечистоту. Тут йдеться про нестримну тягу до чуттєвої насолоди і пристрасть від володіння матеріальними цінностями. Бог називає все це ідолослужінням. Те, що ми ставимо вище від Бога, це ідолопоклонство.

І знаєте у чому ключ до звільнення від зажерливості? Він криється знову ж у тому уривку, з якого ми починали і який цитували вже не раз: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте» (Євр. 13:5). Ми маємо бути задоволені не тим, що придбали якусь річ, про яку довго мріяли. Але задоволені навіть й тоді, коли ми не можемо придбати її. І саме це задоволення звільнить нас від бажання купувати все нові й нові речі. «Великий же зиск — то благочестя із задоволенням» (1 Тим. 6:6).

Чи можна бути благочестивим без задоволення? Так. І багато відомих мені християн є саме такими. Але бути благочестивим і задоволеним – вартує багато, «бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести» (1 Тим. 6:7).
Хочете почути ще дещо не зовсім приємне для нас. У Євангеліях від Матвія та Луки Ісус обіцяє нам всього два блага: їжу та одяг. Але цього так мало, нам треба ще так багато всього! Але якщо я невдоволений цими двома благами, то у мене ненаситне серце. Я бажаю більше від того, що мені потрібно, щоб бути задоволеним. «А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель» (1 Тим. 6:9). Бажання збагачуватися затягує і зрештою знищує нас. Якщо людина вільна від цієї пристрасті, якщо вона повністю задоволена тим, що має, вірить, що Господь турбується про неї, і збирає свої скарби на небі, віддаючи їх тим, хто потребує, то чи будуть у такої людини проблеми з грошима? Ні. Тому що проблеми з грошима пов’язані не з нашим банківським рахунком, а з нашим сердечним рахунком. Справа не в заробітку, не в бюджеті. Все це необхідно, але в кінцевому результаті Біблія вчить нас, що проблема не у нашій кишені, а у нашому серці.

Як же нам набути невибагливість і задоволення? Хто може дати задоволення серцю, котре ніколи не буває задоволеним? Те ж саме грецьке слово «задоволення» ми несподівано помічаємо в іншому уривку: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі» (2 Кор. 12:9). Грецьке слово «досить», яке вживається тут, відповідає тому ж грецькому слову, яке використовується в уривках, процитованих вище. Його буквальний переклад — «мати достатньо сили». Тобто Господь говорить у цьому уривку до апостола Павла: «Сили Моєї благодаті для тебе достатньо, а ця сила проявляється у твоїй слабкості». Коли ми надіємося на Бога, у нашому серці Божа сила і ми надіємося на Його благодать, яка здатна зробити нас задоволеними, негрошолюбними і незажерливими. Ця сила походить від Нього. Звичайно, це не означає, що ми маємо оселитися в печері і нічого не купувати. Це не означає також, що я не повинен бережно ставитися до того, що маю. Це означає, що я усвідомлюю, що Бога мені достатньо, що я маю повне задоволення у Ньому і переконаний, що Він забезпечує мене всім необхідним. Бог каже: «Моя благодать — це твоє задоволення і внутрішня сила». І тому проблеми, які виникають у вас з грошима не можна вирішити, примноживши рахунок у банку. Їх можна вирішити, лише змінивши своє серце. Перестаньте боятися майбутнього, але довіртеся Богові. Не турбуйтеся більше, але покладайтеся на Бога. Не накопичуйте багатства для себе, діліться з тими, хто потребує. Тоді ваше серце стане вільним та задоволеним.

Брюс ВІЛКІНСОН

"Благовісник", 1,2010