Роздуми над Словом Божим

Пустеля — підготовка до боротьби

Вихід євреїв з Єгипту має неймовірну схожість із сучасним процесом розвитку окремих людей, общин і цілих націй. Сьогоднішні чоловіки та жінки повинні пройти через ті ж три етапи процесу звільнення, які пройшов єврейський народ під проводом Мойсея.

Дорога до розуміння відповідальності простягається через весь світ до Чорного моря, а звідти йде до Синайської пустелі, потім пересікає річку Йордан і закінчується в землі обітованій.

Отож, перший етап звільнення — це рабство чи Єгипет. Другий — охоплює період, проведений ізраїльтянами в пустелі, і третій етап — перехід через Йордан в край, обіцяний Богом. Ці етапи здобуття свободи обов'язкові для кожної нації, великої чи маленької; для кожної людини, молодої чи старої.

Єгипетський етап

Єгипетський етап — це рабство. Ізраїль перебував у єгипетському рабстві близько чотирьох сотень років. Десять поколінь ізраїльтян зазнали утисків та пригноблення. Ними розпоряджалися як власністю. У Другій книзі Мойсея, 1:11-14, описується життя синів Ізраїлевих у рабстві: «І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами… І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати. І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити».

Непосильна праця, знущання й приниження змусили євреїв заволати про свободу: «...Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога. І почув Бог їхній стогін» (2 М. 2:23-24). Бог виховав визволителя в самому серці Єгипту — в палаці фараона. Знайдений фараоновою дочкою в кошику, що плив по воді Нілу, і вихований нею як власний син, Мойсей мав стати вибавителем Ізраїлю від багатовікового рабства. Покликаний зі степів Мідіянських у віці вісімдесяти років, Мойсей надприроднім способом був використаний як попередник Ісуса Христа, щоб показати всім людям, що всі їхні спроби отримати спасіння звичайним шляхом приречені на невдачу. Мойсей зробив спробу звільнити ізраїльський народ за допомогою власної стратегії, вбивши єгиптянина. Але ця спроба закінчилася тим, що йому довелося рятувати власне життя втечею з Єгипту.

Досвід Синайської пустелі свідчить про надприродну Божу турботу

Коли Мойсей чи його брат Аарон піднімали пастушачий посох, Бог перетворював його в інструмент звільнення. Страшні кари, метою яких було показати всім людям чудесну силу Бога, упали на Єгипет. Але й після того, як сини Ізраїлеві вийшли з Єгипту і вирушили в путь до землі обітованої, надприродні чудеса продовжували супроводжувати їх протягом всієї подорожі по пустелі: Червоне море розступилося перед ними; з неба падала манна; вогненний стовп освітлював їм шлях уночі, а вдень хмара дарувала прохолоду; каміння давало воду; одяг ізраїльтян залишався новим і чистим. Усі ці великі Божі чудеса стали уособленням майбутнього спасіння у Христі, яке ми маємо сьогодні. Людство спасенне чудесною Божою благодаттю, а не релігійними вчинками людей. Звільнення — завжди чудо.

Живучи серед людей, Ісус довів реальність Божої любові й благодаті за допомогою численних чудес, які Бог творив через Нього. Він ходив по воді, зціляв хворих, наповнював риболовні сіті рибою, годував безліч людей, втихомирював розбурхане море й піднімав мертвих Своїм словом. Потім Він пролив Свою кров, помер і воскрес знову, щоб спасти нас, не запитуючи на це нашого дозволу.

Людство не може саме себе спасти. А Ісус може. Від нас вимагається лише прийняти Його — і тоді Він спасе нас. Ми не можемо померти ради самих себе, і немає такого доброго діла, яким ми можемо «заробити» собі спасіння. Ісус зробив усе, що мав зробити, щоб звільнити нас від гріха (від Єгипту).

Варто було лишень Мойсеєві підняти жезл, як Бог починав творити надприродні чудеса й знамена, посилаючи на Єгипет біди, які, зрештою, упокорили грізного правителя й вивели синів Ізраїлевих з глиняних хижок в Синайську пустелю. Звільнення ізраїльтян не сталося в результаті природних чинників. Воно було надприродним.

Використовуючи надприродний спосіб, Бог виводить полонених з рабства. Він посилає Святого Духа для підтвердження того, що Він реальний. Змінюючи наші серця, Він творить з нашої внутрішньої людини нову істоту. Апостол Павло пише: «Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 Кор. 5:17). Тільки Богу під силу таке чудо. Потім Він веде нас до наступного етапу звільнення, розділяючи перед нами води нашого «Червоного моря».

Етап Червоного моря

Другий етап веде до Червоного моря, за яким завжди починається пустеля. Пам'ятайте: Бог не повів ізраїльтян з Єгипту прямо в Ханаан. Спочатку Він хотів, щоб вони звільнили свій розум від впливу «Єгипту».
Саме в Єгипті Бог започаткував Свої чудеса вибавлення. Ізраїль перебував в безпеці в той час, коли довкола від неймовірних бід гинули єгиптяни. Але тільки в Синаї Бог став творити чудеса забезпечення благами. Синайський етап характеризується дивовижною Божою опікою.

Багато хто розглядає цей період в історії Ізраїлю як час втрат, розчарувань та мрій, які не збулися. По суті, для дорослих ізраїльтян, чиє мислення було отруєне довгими роками рабства, це так і було. Але саме там, у пустелі, Бог утішав і в достатку постачав синам ізраїлевим усе потрібне. Якщо згадати наші перші роки ходіння у вірі, то ми так само харчувалися надприродною Божою манною. У цей період Він нас усім забезпечує, нічого не вимагаючи взамін. Якщо ми чесні у своєму прагненні пізнати Бога, потребуємо Його надприродної сили, то Він здобуде нам воду з каменя, у якому, згідно із законами природи, її не може бути. Бог буде давати нам те, чого ми потребуємо, разом із їжею, одягом і дахом над головою. Поки ми немовлята у вірі, Бог дає Свою благодать. Незважаючи на те, що Ізраїль зневажав Бога, нарікав на Мойсея, бажаючи повернутися назад у Єгипет, Бог не переставав турбуватися про нього, надприродно забезпечуючи їжею, водою та одягом.

Бог готуватиме вас для отримання обітниці, а пустеля — шлях до краю Ханаанського. Ось чому чудеса будуть супроводжувати ваше ходження по пустелі. Ізраїльтяни могли б блукати довкола землі Ханаанської, яка простяглася всього лиш трохи більше місяця шляху від них, скільки завгодно, тому що всі їхні потреби були задоволені. Пустеля — саме те місце, де звершується спасіння. Одразу ж після викуплення з рабства гріха, вас чекає багато чудес у житті, служінні, церкві та бізнесі. Багато звільнених людей переживають період раптового успіху в усіх своїх починаннях. Перші три місяці вони переживають дивовижний підйом і захват. Їм починає здаватися, що мільйони доларів потечуть їм у кишені. Але цей період швидко минає, раптом джерело Божих благ пересихає, і, якщо вони не стали зрілими в пізнанні Божих істин, їх чекає багато розчарувань на життєвому шляху, у служінні й бізнесі.

Бог не довіряє тим, кого недавно звільнив, — особливо тим, хто як і раніше, лінивий і духовно безвідповідальний. Вони погано знають Біблію і, відповідно, не можуть керувати своїм життям. Вони не вміють мислити творчо і мотивувати свою поведінку. Такі люди не можуть впоратися з духовним тиском, життєвими труднощами й вимогами свободи. Їм потрібний хтось, хто міг би турбуватися про них, вирішувати їхні проблеми, тому Бог не може дозволити в такому дусі ввійти в Ханаан. Ось як Бог пояснює Мойсеєві Своє рішення провести ізраїльтян через пустелю: «… щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту» (2М.13:17).

Дехто просить Бога одразу ввести їх у те місце, яке Він показав їм у Своїй обітниці. Сьогодні багато хто служить не там, де цього хоче Бог. Вони не навчалися в Синайській пустелі, тому через них так багато проблем у церкві: вони постійно помиляються, падають, руйнують усі справи, які їм доручають. Вони присвоюють собі титули, на яких не мають права, тому що не склали Божого іспиту в пустелі.
Бог ніколи не доручить вам справи без підготовки, тому в землі обітованій так багато немовлят, котрі спотикаються, роблять вигляд, що успішно грають певну роль, отримують за це гроші й живуть як грішники. Бог хоче благословити нас тим, що обіцяв, але спочатку треба пройти обов'язкове навчання в пустелі, яке дасть нам право увійти в Ханаан (у свободу).

Ханаанський етап

Мойсей визволив народ Ізраїльський від багатовікового рабства, а Ісус Навин став Божим борцем за свободу. Коли ви будете переходити через Йордан, Бог буде з вами, але коли ви вже опинитеся на протилежному березі, Він захоче, щоб ви залишили свої торби для манни і взялися за меч. Тепер Його вимоги будуть набагато жорсткішими, ніж ті, які Він висував до вас у пустелі. Його слово до Ісуса Навина стосується й нас: «Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, не залишу тебе й не покину тебе» (Єг.1:5).

Проблема багатьох віруючих полягає в тому, що вони забувають про Бога. Вони не відчувають Його присутності, тому що в них немає для Нього часу. Нам потрібно приходити до Нього щодня як до Свого Отця. Він понад будь-яке рабство. Він ніколи не покине нас. Усе, що Він обіцяв, виконає. Усе буде, як раніше, але Він чекає, що за Йорданом ми засучимо рукави й самі візьмемося за роботу. Його ставлення до громадян землі обітованої буде зовсім іншим, ніж до мешканців пустелі.

Бог сказав Мойсею розділити води Червоного моря жезлом, а Ісу­су Навину звелів вести народ через води Йордану. За Мойсея Бог давав хліб з неба, а за Ісуса Навина звелів ізраїльтянам самим обробляти землю і вирощувати хліб. За Мойсея Бог видобув воду зі скелі, щоб напоїти спрагнених людей, а ті, хто увійшов у Ханаан разом з Ісусом Навином, змушені були копати колодязі самі.

Між Мойсеєм та Ісусом Навином була суттєва відмінність. Мойсей був визволителем, а Ісус — борцем за свободу. Мойсей мав звільнити Ізраїль від фізичного рабства, а Ісус Навин мав увести їх у край обітований, а згодом — у свободу від рабського мислення.

Бог залишався таким же Богом, але Ізраїль уже не був таким, як раніше, а піднявся на рівень вище. Люди, які йшли за Мойсеєм, отримували чудову Божу силу; народ, якого вів Ісус Навин, отримав наказ стати учасником Його чудесної сили.

Коли настане час увійти у свободу, води життєвого моря не розступляться перед вами самі. Як тільки ви станете на землю обітовану, Бог уже не буде розділяти перед вами води моря. Вам доведеться «намочити свої ноги», як ми кажемо, що й довелося зробити Ісусу Навину та його людям. Вони пішли через води Йордану. Їм довелося використовувати свою віру.

Якщо ви подорослішали, Він зробить вас частиною Свого чуда. Після смерті Мойсея Ісус прийняв командування людьми. Ізраїль увійшов у нову епоху. Бог сказав новому лідеру: «Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі» (Єг. 1:8).

Іншими словами, Бог говорив таке: «Мойсей освятив тебе в пустелі, а в Ханаані ти повинен освятити себе сам. Настав час звершувати своє спасіння. Ти відповідальний за знання Мого Слова. Ніхто не буде слідкувати за тобою, коли ти ховаєшся за ріг, щоб згрішити. Ніхто не буде перевіряти, чи ходиш ти в церкву. Настав час бути дорослим. Ласкаво просимо в Ханаан. Тож берись за лопату, кирку й меча. Час брати на себе відповідальність за власне життя. Час іти й працювати».

Будь сильним та відважним

Бути відповідальними — наше покликання. Ми повинні знати, хто ми, щоб бути сильними. Перша з настанов, які Бог дав Ісусу Навину, була такою: «Будь сильний та відважний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм. Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, не відхилишся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити» (Єг. 1:6,7).

Бог хотів, щоб Ісус знав, що хананеї будуть шаленно опиратися і що йому буде потрібна вся сила, яка в нього є, щоб завоювати цю землю. Мойсею Бог не казав: «Будь сильним!» Цими словами Він звернувся до Ісуса Навина. Цей же Божий наказ стосується й нинішньої Церкви. Свобода вимагає від людини сили й відваги, вимагає дисципліни. Бог закликає всіх віруючих не ставитися до Церкви як до модного клубу за назвою «Благослови мене». Тепер Бог закликає нас бути сильними. Він каже, що настав час засукати рукави й працювати: копати колодязі, обробляти землю. Небагатьом вдалося перейти Йордан, більшість залишилася помирати в пустелі зі своїми посвідченями членів клубу «Благослови мене» й лінивим способом життя. Візьміть відповідальність за свою власну долю на себе.

Бог не приховував від Ісуса Навина, що попереду його чекають важкі випробування, тому й хотів додати йому мужності. Того ж Бог хоче й вам. У процесі вашого росту Бог буде показувати вам те, що вас злякає. Він доручить вам ту справу, із якою, Він впевнений, ви впораєтеся, хоча ваш розум не хотітиме вірити цьому.

Отож, не бійтеся страху, тому що страх — благодатний ґрунт для мужності. Хоробрість — це не відсутність страху, а свобода дивитися прямо йому в очі. Страх потрібний для хоробрості. Божа хоробрість є там, де починається страх, тому Богу потрібні люди, які побіжать назустріч життєвим битвам. І тоді Він наповнить нас Своєю хоробрістю та спокоєм. З погляду Бога, життєві битви дають нам можливість випробувати свій потенціал.

Надприродно звільнивши синів Ізраїля з Єгипту, Бог оберігав та забезпечував Ізраїль, творячи чудеса та знамення. Досвід пустелі — це суцільні чудеса. Усі фараонові колісниці, які переслідували ізраїльтян, втонули в Червоному морі. Те перше, що побачили ізраїльтяни, коли перетнули Йордан, був Єрихон, який вони мали завоювати мечем. І вони перемогли. Раніше діти Ізраїля були просто спостерігачами Божих чудес. Вони бачили, як Бог посилав на Єгипет різні кари, розділив води моря, посилав з неба манну. Тепер вони стали учасниками чуда. Засукавши рукави, вони діяли так, як казав їм Господь.

Немає більше манни

Закликаючи Церкву двадцять першого століття взяти на себе тягар відповідальності, Бог веде нас до того місця, де не буде манни небесної. Для декого вона вже припинилася, і вони подумали, що Бог їх залишив. Одного разу все пішло не так — і вони стали запитувати себе, що зробили неправильно. Вони вирішили, що це все — робота диявола, чи що Бог перестав робити чудеса. Але насправді Бог хоче, щоб вони почали рости.

Цілі церкви намагаються жити в пустелі чудес минулих років. Тоді варто їм було тільки поставити намет і запросити людей, як приходив Бог і творив чудеса. Але в той же час Він учив нас зростати в істині Свого слова. Деякі зростали, інші — ні. Вони сумують за тими безтурботними днями, коли все, що їм було потрібно робити, — це з'явитися на сцені, решту робив Бог.

Господь хоче, щоб Його слово звучало чітко та ясно. «Я з вами, але манни більше не буде і безкоштовної їжі також. Настав час залишити свої зручні будинки й узяти на себе відповідальність Моїх слуг, щоб Я міг благословити справу ваших рук. Не чекайте чудес, а починайте трудитися самі. Час дорослішати. Зрілість передбачає відповідальність».

Коли народ увійшов в обітовану землю, манна перестала падати, вичерпалася чудесна вода, що текла зі скелі, не було дивовижного одягу, який не зношувався. Усе припинилося, як тільки ізраїльтяни скуштували плоду землі обітованої. Тепер вони стали партнерами Бога в Його чудесах через віру. Тепер їм потрібно було ставати відповідальними господарями землі обітованої.

Перемоги, яких ви чекаєте, прийдуть, але вам потрібно за них боротися, тому що настав час особистої відповідальності. У Ханаані Бог діє по-іншому, не так, як Він діяв у пустелі. Багато хто залишається в пустелі, тому що не хоче рости. Таке може статися й з вами. Може, ви ніяк не можете зрозуміти, чому Бог перестав діяти у вашому житті рік тому чи багато років тому. Він не покинув вас, а просто очікує, коли ви почнете діяти. Запам'ятайте: щоб виконати своє призначення, треба діяти.

Увійшовши в край Ханаану, ізраїльтянам потрібно було битися з хеттами, аммореями та хананеями, які жили там. Незважаючи на те, що край був обіцяний їм, ізраїльтяни змушені були боротися, щоб оволодіти ним. Боротися доведеться й вам у Божому краю, що тече молоком та медом.

Майлс МОНРО
"Благовісник", 2013, 1