Роздуми над Словом Божим

Переосмислення П’ятидесятниці

Ким є Дух Святий для пересічного українця-християнина? Більшість, з ким доводилося говорити на цю тему, знають про Нього майже… нічого. Для них — це аморфна незрозуміла істота, що живе в світі духів і завжди бореться на стороні добра. Звичайно, шкода, що пізнання цих людей таке бідне, але що сподіватися від тих, хто зовсім не читає Біблії?!

По-іншому стоїть питання зі справжніми віруючими — людьми, які пережили дотик цієї Особи і, як каже Писання, «народилися від води й Духа», іншими словами — «народилися згори». Для таких Дух Святий — це третя особа Трійці, Дух Божий, Дух Христів, Дух Правди, Утішитель, Якого послав Христос і т.д.

Та все одно в церквах є віруючі, для яких вся робота або вияв Духа Святого зводиться до говоріння іншими мовами, шумних зібрань та прояву духовних дарів. На формування такого світогляду часто впливають складності перекладу оригінального біблійного тексту.

«В мовах оригіналу «Дух» і «вітер» позначаються тим самим словом: у єврейській — «руах», в грецькій «пневма». Це й ускладнює переклад та інтерпретацію багатьох уривків Писання, бо, запроваджено традицією у деяких випадках перекладати це слово як «Дух», а в деяких — як «вітер», що часто призводить до труднощів збереження ідеї тексту. Показовим прикладом є уривок із Євангелія від Івана, 3:8, який Іван Огієнко перекладає так: «Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений». Іван Хоменко подає інший варіант: «Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа». Насправді Ісус тут використовує властиву для мідрашу гру слів, побудовану на багатозначності слова pneuma. «У будь-якому разі цей приклад підтверджує, що вітер у Біблії співвідноситься з Духом, а оскільки вони взаємно заміняються, в перекладах не завжди використовується точне слово» (Зоряна Лановик, «Архетипні образи Духа Божого у Святому Письмі», «Біблія і культура», 2009, № 11).

Якось один християнин, жаліючись, сказав мені: «Ну, як це можна зрозуміти? Коли закриваєш двері в хату — вітру ж в ній не буде, а дух може пробратися!».

Часто асоціюючи роботу Духа Святого з вітром, деякі християни вважають, якщо на євангельському зібранні присутній великий шум (так звана «духовна буря»), тоді і саме таким способом працює Дух Божий. І теорія нібито видається логічною — якщо дерева не гнуться, не летить пил, відповідно нема й вітру!
Однак, з Духом Святим все по-іншому. Його робота значно масштабніша, аніж робота звичайного вітру. В Євангелії від Івана, 16:5-15, читаємо: «Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш? Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком. Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: тож про гріх, що не вірують у Мене; а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, що засуджений князь цього світу. Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам. Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить. Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить».

Ми живемо в період інтенсивної праці Духа Святого на землі, яка почалася з дня П’ятидесятниці і триває досі. Кожен наш сучасник не може прийти до пізнання Бога без праці Божого Духа, який «звіщає про гріх» кожній душі. Людина має власний шлях пошуку Бога, пошуку суті буття та правдивості майбутнього, однак, навіть ці прагнення до вищого не обходяться без праці Духа Святого. Він дає відчуття власної неповноцінності, гріховності перед Богом (не говорю про якість недобрі вчинки, а швидше про стан людини відносно Бога). Буде неправильно зводити працю Духа Божого тільки до миттєвих переживань та видимих фізичних проявів. Іншими словами, стаючи дорослішим, потрібно керуватися не стільки емоціями, як вірою. Те, що робить Дух Правди через наше сумління, обставини та думки, має вічний результат із присмаком постійності та довготривалості і відбивається в нашому характері.

До прикладу, віруючі дуже люблять молитви освячення. Сподівання від таких молитов значно перебільшені. Я вважаю, що освячення — це процес, якого неможливо досягнути за п’ять хвилин. Швидше — це якісні зміни, які відбуваються в нашій душі. Це як розмови про кохання з першого погляду: не вірю, що існує любов «з першого погляду» в її звичному розумінні. Але не заперечую, що справжня любов завжди починається з якогось першого погляду.

Шлях до освячення може розпочатися із молитви за освячення, під час якої Бог вкладе в серце та розум людини непереборне бажання отримати святість Божу. Однак Дух Святий — це не сльози, ані сміх, не шум, не тиша. Це праведність, мир та радість, які можливі тільки в… Дусі Святім (див. Рим. 14:17), але які можуть виражатися перерахованими вище способами.

Ще один важливий аспект: Дух Святий діє тільки спільно зі Словом Божим, із Христом, Який і є живим Словом (див. Ів. 1:14). І діє Він там, де проголошується та виконується Слово Бога. У першому розділі першої книги Біблії, Бутті, читаємо про Дух Святий, що «ширяв над поверхнею води» (1 М. 1:2-3), і Який почав працювати тільки після того, як із уст Божих вийшло слово. Так Він діє і сьогодні.

Багато людей після молитви освячення повертаються до попереднього гріховного життя, без перемоги над своєю плоттю, над пожадливими думками і запитують: «Чому в мене нічого не вдалося? Чому Бог мене не освятив?».

Пригадую як це було в мене. Ось уже 20 років минуло з дня, коли у восьмирічному віці Господь охрестив мене Духом Святим з ознакою інших мов. Ця подія, без сумніву, є одним із найрадісніших спогадів дитинства. Але свідоме рішення служити Богові я прийняв значно пізніше — через 9 років після духовного переживання. У підлітковому віці, шукаючи розваг та гріховної насолоди, щовечора в будь-якому стані я схилявся на коліна і перевіряв, чи «працюють інші мови», асоціюючи їх з Божою любов’ю до себе! Тільки пізніше зрозумів, що дар Божий є невід’ємним для людини, а Божа любов незмінна навіть до грішника.

Сьогодні ж можу сказати, що в пеклі можуть бути люди, які практикували «інші мови». З другого боку, наявність духовних дарів не є перепусткою в Царство Небесне. Це чи щось інше не стане панацеєю для людей, що тихо моляться, що в суботу не працюють, що не їдять м’яса, в яких голосне прославлення і т.д. На спасіння впливають інші критерії, які є результатами праці Духа Святого. Він робить якіснішу та глибшу роботу, аніж це видається на перший погляд («Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується» (1 Кор. 13:8).

Потрібно наголосити, що тепер для християн дійсно є важливим сповнення Духом Святим. Я обомами руками за цей заклик. Однак, як практично це зробити? Дехто із числа віруючих намагається досягнути цього сповнення у пошуках пророцтва чи інших духовних проявів, у бажанні почути щось «нове» від Бога. А Христос сказав: «Коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам. Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить. Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить» (Ів. 16:13-15).

Я зовсім не проти пророцтв, навпаки, ціную тим, що скаже Бог через людей, наділених духовними дарами. Господь відкриває майбутнє, і я в це твердо вірю («Що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам» (Ів. 16:13). Я проповідую, що хрещення Духом Святим з видимою ознакою інших мов — це не забута «музейна» практика невеликої групи апостолів та їхніх сучасників, а реальність 21 століття. Разом із апостолом Павлом можу твердо сказати: «Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом» (1 Кор. 14:15), і вірю, що молитвою духом (іншими мовами) ми благословляємо Боже Ім’я (див. 1 Кор. 14:16), молимося за себе по волі Божій (див. Рим. 8:26), а також молимося за дітей Божих (див. Рим. 8:27).

Але, звертаючись до людей, які шукають вирішення своїх проблем, скажу: насамперед виконайте Слово Боже у власному житті, і тоді вас сповнить Дух Святий. Іншого способу чи шляху просто немає. «Бо Дух Святий візьме з Мого та й вам сповістить», — так сказав Христос. Тобто Дух Святий зверне вашу увагу на Біблію та її принципи.

І наостанок, керуватися Духом Святим — це виконувати Слово Боже кожного дня. «Ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас» (Рим. 8:8-11). Перебування Духа Святого в людині апостол Павло ототожнює із перебуванням самого Христа, Який і є справжнім Словом Бога.

Друзі, сповнення Духом Святим починається із виконання Божого Слова. Звичайно, час від часу ми можемо переживати особливі моменти натхнення, особливо, коли потрапляємо в «збір пророків», як це трапилося з царем Саулом (маю на увазі, коли потрапляємо у благословенні євангельські богослужіння, де діють духовні дари). Та все ж таки Дух Святий бажає звершити в нас не миттєві, а якісні та вічні зміни!

Богдан ГАЛЮК

"Благовісник", 3,2011