Мовою притчі

Добро ніколи не буває втраченим

Браєн їхав безлюдною дорогою, коли зауважив на узбіччі заглохлий «Мерседес». У ньому він побачив літню жінку, яка виглядала зовсім розгубленою. Він зупинився перед її машиною, вийшов зі свого старого «Понтіака» і попрямував до жінки. Дама була дуже перелякана. Весь час, поки вона сиділа в машині, ніхто не зупинився. А ця молода людина, чи не заподіє він їй зла?

— Я вам допоможу, мадам, — сказав він. — Пересядьте в мій автомобіль, вам там буде трохи тепліше, моє ім'я Браєн Андерсон.

Він побачив, що в машини лопнуло колесо. Але старша жінка не могла впоратися з цим сама. Браєн присів навпочіпки, подивився куди підставити домкрат, потер руки, щоб зігріти пальці, і взявся за роботу. Помінявши колесо, Браєн посміхнувся. Дама запитала, скільки вона винна за роботу, зауваживши, що ціна не має значення. Браєн відповів, що вона йому нічого не винна, він просто допоміг їй у важку хвилину, і тільки Бог знає, скільки разів люди допомогли йому в минулому. Він сказав, що якщо їй дійсно хочеться заплатити, то наступного разу, коли вона побачить когось у біді, нехай допоможе цій людині і тоді згадає про нього.

Через кілька кілометрів жінка побачила ресторан. Вона увійшла туди, щоб обігрітися і перекусити перед дорогою. Дівчина, яка обслуговувала її, привітно усміхнулася, незважаючи на те, що цілий день була на ногах. Дама бачила, що ні робота, ні вагітність, ні старання не позбавили цю дівчину привітності! Коли вона закінчила свою вечерю, вона заплатила за нього банкнотою в 100 доларів. Дівчина пішла по здачу. Але дама швидко вийшла з ресторану. Повернувшись, дівчина виявила, що жінка зникла. Тоді вона помітила на столі записку. Сльози бризнули з її очей, коли вона прочитала те, що написала їй дама: «Ви мені нічого не винні. Я просто пройшла повз когось. Хтось допоміг мені сьогодні, як я це роблю для вас. Якщо ви хочете дійсно заплатити мені у відповідь, ось що потрібно зробити: не дозволяйте цьому ланцюжку любові закінчитися на вас». Під серветкою на столі лежали ще чотири банкноти по 100 доларів.

Як могла дама знати про особливу фінансову потребу, яку на той час мала вона і її чоловік?

Вдома дівчина, притулившись до чоловіка, ніжно поцілувала його і тихо сказала: «Все буде добре. Я люблю тебе, Браєне Андерсоне».

Не знаю, чи ця історія була насправді, чи це просто притча. Але є старе прислів’я: «Добро ніколи не буває втраченим». Відкриті руки завжди отримують щось. Почувши цю історію, переповідаю її і прошу вас дати їй дорогу далі — до тих, хто страждає серцем, кому потрібна допомога! Дозвольте своєму серцю випромінювати добро...

"Благовісник, 3,2010