Мовою притчі

Притча про сніг

На одній високій горі жив мудрець зі своїми учнями. Якось вночі випав дуже глибокий сніг. Вранці учні, пробираючись буквально по пояс у снігу, зібралися в залі для молитви. Учитель звернувся до всіх присутніх:

— Що ви можете сказати з приводу того, що наш будинок завалений снігом?

Один з учнів відповів:

— Я думаю, це Бог говорить до нас. Він хоче, щоб наші серця були такими ж білими і чистими, як цей сніг!
Інший учень сказав:

— Можливо, Бог оберігає нас від чогось. Він хоче, щоб ми сьогодні нікуди не виходили з дому!

Третій каже:

— Бог хоче, щоб у нашому серці був мир — незалежно від зовнішніх умов. Чи погода, чи негода — ми повинні бути вдячними Господу за все!

Ще один заявив:

— Нам слід молитися до Бога за відлигу!

Вислухавши мудрі високодуховні відповіді, мудрець подивився на учнів і сказав:

— Можливо, у ваших відповідях і є сенс. А зараз — лопати в руки і — за роботу!

"Благовісник", 4,2014