Поезія

Василь Процюк

Порятунок

Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство небесне.
Луки 6:22,23

Так і мене колись не буде,
Як тих, що жили на Землі.
Будуть народжуватись люди
І лікуватись від застуди
Заможні, вбогі й королі.

Хтось буде пити оковиту
І зло чинити повсякчас.
А хтось, мов грушу соковиту,
Роститиме любов відкриту
І нишком згадувати нас.

За те, що мир в душі плекали
І несли слово до людей,
Щоб кращими вони ставали
Від Божих істинних ідей.

Хтось буде слухати й приймати,
Радіти з тих священних слів.
А хтось лукаво зневажати,
Впустивши до своєї хати,
А далі ще й натравить псів.

Так було, є і поки люди
Будуть наповнювати світ,
Завжди в пітьмі світити буде,
Рятуючи нас всіх від блуду,
Новий Господній Заповіт.

Рецепт успіху

Подаруйте дівчинці маленькій
Щиру усмішку — і цього досить,
Хоч одну копієчку старенькій,
Що заради Бога в вас попросить.

Подаруйте квіточку школярці,
Комплімент — студентці за успішність,
Зелені пучечок — куховарці,
Матері подяку за привітність.

Першій вчительці — цікаву книжку,
Ластівці — відкрийте двері дому,
Кішечці не дайте мишку з’їсти,
Не відмовте в помочі сліпому.

Сироту у гості запросіте,
Праведну вдову візьміть під захист,
До небес молитву піднесіте,
Як це роблять істинні монахи.

Богові подякуйте за Слово,
Що життя дарує з подостатком.
І тоді у вас обов’язково
Буде все, як мовиться, в порядку.

Ліки від депресії

В кінці весни і на початку літа
Співають невгамовні солов’ї
І хоч чужа музична їм освіта,
Вони найкращі співаки землі.

Не кожен чує ту прекрасну пісню,
Ніхто не викликає їх на «біс».
Згадайте про любов свою, колишню,
І помандруйте в гай чи в зелен ліс.

І серцю вже не дасть вона черствіти.
Лиш причастіться тих пташиних мов,
Щоб по-дитячому вам знов радіти
І вірити, й любити знов і знов.

А не зворушить серця пісня гаю,
То Біблія вам душі просвітлить.
Я всіх людей до Бога закликаю,
А Він лікує, що в кого болить.

Дає пориви до життя нового,
Де все співає і радіє все.
Він вже торкнувся серця не одного,
То й вам бажання жити принесе.

* * *
Нікого не тягну я за собою,
Іду один, приборкуючи плоть.
Благословляю, люди, вас любов’ю,
Яку нам заповів Ісус Господь.

Благословляю бідних і багатих,
Усіх смиренних мешканців землі
На те, щоб Слово шанували свято,
Щоб прозрівали праведники всі.

Та сіяли добро по всьому світу.
Хай би воно у душах проросло,
Щоб всі рядки Нового Заповіту
Проголосило місто і село.

Виконуймо Господнє повеління,
Яке нам дарували Небеса.
Згромаджуймо розкидане каміння —
І вкриє землю вранішня роса.

І заспіває пташечка над садом
Найвеселіших, радісних пісень,
І зарясніє пустка виноградом
Та хлібом, що на кожен Божий день.

Нікого не тягну я за собою,
Лише знайомлю з Тим, за Ким пішов.
І вже стаю потрохи сам собою,
Бо милість Божу в серці віднайшов.

Вічні оселі

Прилітають птахи до оселі моєї,
Щовесни прилітають вони.
Під вікном розцвітають біленькі лілеї,
Скоро — літо! А що восени?

Відцвітатимуть айстри, ключами полинуть
У далекі краї журавлі.
Так і ми свого часу домівки покинем,
Бо не вічне ніщо на землі.

Але в небі чекають нас кращі оселі,
Кращі квіти і кращі сади.
Потішаймо сумних, щоб ставали веселі,
Там надіємось жити завжди.

Про Господню молитву

Святу молитву «Отче наш»
Можна завчити, як дитина,
Без розуміння й напоказ,
Як фарисеї-лицеміри.

Можна молитися без міри,
Та чи Господь почує нас?
Якщо немає в серці Духа,
Що спонукає всякий раз

До добрих діл, котрі від Слова,
Від Слова Божого, живого,
Що нам нагадує про Сина,
Про жертву і пролиту кров,

Надію, Віру і Любов.
В любові мудрість і терпіння,
І розуміння й благочестя,
Надія на Царя пришестя

У славі Бога і Отця,
Що світ засудить справедливо.
А тим, хто вірить, дасть життя,
Небесного благословіння.

Та щоб отримати спасіння
І збагатити в серці віру,
І радість мати повсякчас,
Потрібно слухати, читати,
Устами Бога прославляти
Й молитись в Дусі: «Отче наш..!»

"Благовісник", 1,2010