Поезія

Дмитро Довбуш

Епіцентр

1. Цунамі
Тихо! Чуєш? Відкрий своє серце і слухай!
Наближається гуркіт, мов падають тонни води!
Подивись! Це — цунамі Святого Духа!!!
І воно уже близько! Воно йде прямо сюди!

Брами пекла не встоять — нестримно і безкомпромісно
Хвиля Божої сили змиває ворожі війська!
Боже Царство гряде — у могутності Доброї Звістки,
Щоб зрівняти з землею твердині держави гріха!

2. Сінай
Довга подорож... Стомлені діти пустелі
Очі, повні надії, звели до скелястих висот.
Там — вогонь, дим і попіл! Дрижать і ламаються скелі!
І крізь голос сурми промовляє Господь-Саваот!

Небеса оживили Сінай електричним розрядом,
Закріпляючи силою грому святий Заповіт.
І мільйонами вольт епіцентр Господньої Правди
Увійшов у серця, що здобудуть Обіцяний світ!

3. Голгофа
Вечоріло. Повільно розходився натовп юдеїв.
Тіло спазмами болю благало про смерть.
По щоці Чоловіка скотилась краплина — і з нею
Полетіло життя, щоб, упавши, розбитись об твердь.

Час спинився. Сльоза, навантажена тоннами болю,
Гіркоти та скорботи народів, торкнулась землі:
Затрусилась планета — завіса роздерлась надвоє!
Епіцентром спасіння став хрест на Голгофській горі!

4. Горниця
Біль, що сковував серце лещатами страху,
Нерішучості щем, що ваганнями душу ятрив...
Все позаду. Дух Божий пішов в контратаку:
Затрусилась земля від молитви Господніх мужів!

Час звершився — збулися пророцтва Йоіля!
Вже відчинено: вікна і засуви зняті з дверей...
Ураганом з небес, дарувавши сміливість і силу,
Епіцентр вогню увійшов у Господніх дітей!

5. В’язниця
Тиша ночі. Замовкло бряжчання кайданів.
В’язні краплі розради шукали в тривожному сні.
Тільки двоє не спали. Вони — в надприроднім єднанні
З небесами — співали Творцю величальні пісні!

І ожив землетрус — епіцентром в нестримному серці!
Захитались основи в’язниці. Упали замки.
Хвиля Божої слави, не давши ні шансу для смерті,
Розірвала іржаві кайдани гріха на шматки!

6. Ти
Ось — Цунамі Вогню, що пройшло крізь роки й кілометри,
Набираючи швидкості й сили в сміливих серцях!
І тепер воно тут — щоб зробити тебе епіцентром
Землетрусу спасіння, свободи й нового життя!

Ти ще спиш— відкривай свої очі негайно!
Землетруси Господні проходять по цілій землі ?
Піднімаються Доброї Звістки нестримні цунамі.
Якщо ти вже тремтиш — епіцентр відкрився в тобі!

Надто живий

Вриваюся в день новий.
Розриваю тишу на шмаття.
Кричу!.. Я надто ЖИВИЙ.
Я НАДТО живий, щоб мовчати.

Вриваюся в день новий.
Беру громові кимвали.
Ще лиш мить — і світ цей німий
Затремтить від Твоєї слави!

Хай не просять сповільнити біг!
Хай не просять зробити тихше!
Це початок лиш. Скоро мій ріг
Засурмить набагато гучніше!

Когось він покличе у бій,
Комусь — заважатиме спати.
О мій Боже, Ти — надто ЖИВИЙ!
Ти НАДТО Живий, щоб мовчати!

Коли прокидаються квіти

Чи бували ви в полі у пору, коли прокидаються квіти
І лиш перше проміння втирає заплакані очі трави?
Коли сповнене серце вуста не здолають пролити –
І тоді невимовно говорять зітхання живі!

Я вслухаюся серцем в ранкову пташину молитву,
Що так вільно і легко долає тяжіння землі.
І злітає за нею душа в голубінь заповітну,
Розтаючи поволі в прозорій небесній імлі.

Крок за кроком іти… В далину. Де заграва пророча
Відкриває для духа видіння нової доби!
Повнить серце відвага і блиском спалахують очі,
Помічаючи в небі Господнього Сина сліди!

Зустрічаю… Можливо, вже завтра Ти прийдеш. А поки
Я вдивляюся пильно в усміхнені очі трави.
І від свіжості неба росою вкриваються щоки.
Я люблю ці світанки. Я так їх чекаю! А ви?

"Благовісник", 4,2011